КІГОТЬ

випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П. Загребельний); Її взяв острах: адже вона лишилася віч-на-віч з цим самотнім, дикуватим парубком. Смирний-смирний, а дивись і випустить пазурі (В. Речмедін); Люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпустили... (Т. Шевченко).

гостри́ти кі́гті на кого—що, несхв. Прагнути заволодіти ким-, чим-небудь, захопити когось, щось; зазіхати. Гострили кігті на чуже багатство (З усн. мови). гостри́ти ні́гтики. Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об’єкта і починала гострити нігтики на іншу жертву (Ірина Вільде).