КИШКА

аж кишки́ боля́ть, перев. з дієсл. Надзвичайно, дуже. Того вечора я сміялася багато, аж кишки боліли (З усн. мови). аж ки́шка боли́ть. — Давайте краще повечеряєм, бо їсти хочеться, аж кишка болить (І. Микитенко).

виверта́ти / ви́вернути ну́трощі (нутро́, кишки́). Викликати велику огиду, нудоту і т. ін. Страшенно боліла голова, тіло горіло, наче в огні, важке повітря, насичене смородом, .. вивертало нутро (П. Колесник); — Мене це сторожування, шляк би його! .. Вибачайте... Нудить!.. Кишки вивертає! До коси мої руки просяться... (В. Бабляк).

вимо́тувати (мота́ти, тягти́, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) (всі) кишки́ з кого і без додатка. Мучити, знесилювати кого-небудь чимсь. — Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (З. Тулуб); Після Хоми почали й інші майстри ставити йому запитання, але цехмістер зупинив їх.— Та чого ви, панове, з нього кишки тягнете? Німець не витримає: це не наш брат, жилуватий козак (З. Тулуб); Христя слухала матір, а сама думала: от і піймайся такому в невістки,— усі з тебе кишки вимотає .. буде гризти, поки загризе (Панас Мирний). повимо́тувати кишки́ (про багатьох або тривалий час). Фінк обіцяв повимотувати кишки, повідбивати печінки й селезінки, якщо пропаде хоч сантиметр турецької ганчірки (П. Загребельний); — Ну й мороки було з вами, бісові татарюги! Всі кишки мені повимотували (З. Тулуб).

ви́пустити / випуска́ти кишки́ з кого, кому, зневажл. Зарізати, заколоти, убити кого-небудь. Бився він (бугай) люто, не розбираючи; на людину наскочить — людину вб’є, на кабана — кабану кишки випустить (І. Муратов); — Ти ще мені ниньки скажи. Я з тебе льотом кишки випущу! — визвірився бандит і рвонув з плеча карабін (М. Стельмах); — Скажіть вашому синові, якщо він ще наважиться дражнити мого собаку, я випущу з нього кишки! — гнівно кричав розлючений Максим (Ю. Мокрієв); — А той почав лаяти проклятого Мину із криком: “Рятуйте, кишки випускає!” — упав у калюжу (О. Довженко). ви́пустити те́льбухи (ба́ндури). — Ой ти, жебраче нещасний! — заревів придушено Жменяк, націлившись вилами палієві на живіт. Я з тебе тельбухи випущу! (М. Томчаній); Кричав Марусяк і грозив, що бандури випустить кожному, хто лиш буде мішатися не в своє діло (Г. Хоткевич).

вовк кишки́ догриза́є у кого. Хто-небудь дуже хоче їсти. Розбудимо Ніну, зготуємо.. якесь вариво, бо в мене вовк уже кишки догризає (М. Стельмах).

ки́шка тонка́ (коро́тка, слабка́ і т. ін.) у кого і без додатка. Не вистачає сил, здібностей, уміння, рішучості і т. ін. для виконання, здійснення чогось. Вийшов (Герасим) назустріч прибулим (партизанам), запитав, що сталось, та у відповідь почув багатоголосе і грізне: — Хочеш, командире, п’ятами накивати? — Що, кишка тонка?! (А. Іщук); — У тебе був один наказ: стояти на смерть! Так і стій! А ти ворота ворогові навстіж і гайда! Навоювався! Кишка коротка!.. (І. Цюпа); — Гехне раз молотом, а півгодини на долоні студить. А вже десь під обід як зареве. Еге,— кажу, тонка кишка в тебе до науки, сину (Ю. Збанацький).

кишки́ гра́ють / загра́ють (марш) у кого. Хто-небудь дуже голодний. Блукання по тайзі, коли кишки марш грають, життя в тайзі серед бродяг, не здавалися для мене страшними та поганими (З журналу). кишки́ гра́ють. А поки що в Корнія кишки грають і настрій у нього явно підупадає (О. Гончар).

набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг. 1. чим і без додатка. Їсти що-небудь; наїдатися. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І. Нечуй-Левицький); — Ти тільки їж, набивай кендюх… (О. Гончар); Поки він та у панській їдальні набивав собі черево румунським “гратаром”, ми на стайні готували коней напоказ (І. Муратов). напха́ти ки́шку. — Я, пане обер-лейтенант, не вибагливий, мені аби чимось кишку напхати, щоб не кавкала (Переклад С. Масляка). 2. чию. Працювати на когось; своєю працею створювати матеріальні блага для інших. — Таке собаче життя маємо. Таж то висотали з мене всі жили .. Цілий вік свій напихав я чужу пельку (М. Коцюбинський).

рва́ти / порва́ти кишки́ (зо (від) смі́ху (від ре́готу)). Дуже, до знемоги, до знесилення сміятися. А старший боярин, пан Бістряк, рве кишки зо сміху та біга по селу, та збира свій поїзд, щоб швидше на посаг молодих садовити (Г. Квітка-Основ’яненко); Раз... (О! сміху було! Хлопці аж кишки порвали від реготу) змалював він таки нашого отця Микити кобилу, та як же живо вчистив — так навдивовижу! (Г. Квітка-Основ’яненко); Хлоп’ята одповідають: “Ох, комік цей Цюпа, просто кишки можна порвати!” (Ю. Яновський).

сім верств пі́шки за шмат ки́шки, зі сл. бі́гти. Докладаючи багато зусиль, але даремно. — Пані Наталко! вас кличе панотець на якусь там розмову. Щоб зараз… як кажуть, кидайте печене-варене і біжить притьмом… сім верств пішки за шмат кишки (М. Лазорський).

сота́ти кишки́ (жи́ли) з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною роботою; експлуатувати. — Оце ще недавнечко ці князі були нашими оборонцями, а теперечки вони ладні кишки з нас сотати (І. Нечуй-Левицький); Кожному стрічному Андрій тицяв скалічену руку.— Ось подивіться, що з мене зробили. Дванадцять літ сотали жили (М. Коцюбинський).