КЕБЕТА

в голові́ кебе́та догори́ дри́ґом ста́ла у кого. Хто-небудь збожеволів, утратив здатність чітко мислити. Одного разу серед ночі .. він будить тих, що поснули, і наказує хутко вдягатись. Коли б він не підморгнув до кожного, можна було б подумати, що в нього в голові кебета догори дриґом стала (Олесь Досвітній).

ма́ти кебе́ту, жарт. 1. Бути розумним, здібним, кмітливим і т. ін. Чи так, батьку-отамане? Чи гарно співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Нічого не скажеш. Мав кебету (З журналу). ма́ти кебе́ту на пле́ча́х. — Вона (Маруся) його їднолітка (однолітка), панове. Пора кебету мати на плечах (Л. Костенко). 2. перев. до чого (заст. к чому). Уміти добре робити щось, розумітися на чомусь. Козак Мамай, сам до малювання маючи кебету, встиг визначити руку якогось великого й своєрідного живописця… (О. Ільченко); Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенкету, Всі веремію підняли (І. Котляревський); Якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш, якщо ні, то значить — “кебети не маю!” (Леся Українка); — Тепер він працює зоотехніком… Що ж, так тому й бути, коли має до того кебету (В. Вільний).

нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти кому і без додатка. У кого-небудь не вистачає розумових здібностей. Де ж пак! Такі очевидні речі, а витлумачити людям нема кебети (А. Головко); (Тірца:) Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: “Встань, Ізраїлю, повстань!” (Леся Українка); (Маруся:) І на се, мабуть, кебети не стало! І самі не знають, чого прийшли (М. Костомаров).