КВИТ

і (та й) квит. І все; та й годі. Хоч як утішали діда, хоч як умовляли його,— він затявся на своєму: буду помирати і квит (А. Дімаров); Фамільярним тоном обірвав його присадкуватий офіцер і рубонув у повітрі рукою.— Стояти й квит (Ю. Бедзик); — Таке й скажеш! — одмахується од Гнатових слів Христя.— Будь як дома та й квит! (І. Вирган).

квит за квит. Еквівалентно, рівноцінно (про обмін). (Тиміш:) Ти як же це — піший? (Микита:) Отут і ввесь! (Тиміш:) Стій, будем кінними! Ти мені — пістоля, я тобі — коня,— квит за квит! (М. Кропивницький).