КВАСИТИ

ква́сити гу́би, зневажл. Виявляти незадоволення, засмучуватися, плакати від чого-небудь. Не квасить Добрість губ, бо із її очей Палає ласка до людей (П. Гулак-Артемовський); Жінкам та дітям можна квасить губи, А не такому гайдуку, як ти (М. Костомаров).

розво́дити (розсипа́ти) / розвести́ (розси́пати) кисли́ці. Скаржитись, плакати, піддаватися відчаю. — У твої роки я на заводі працював по десять годин. А ти? Не розводь кислиці! — Віктор тер очі, схлипував (П. Автомонов); — Яка ж у тебе любов, коли ти покохав гоноровиту панну, а зразу й кислиці розсипав, тільки дістав одкоша! (О. Ільченко). ква́сити кисли́ці. — На кригу? — жахається Миколка.— Еге ж — Не треба, Володимире,— кривиться Миколка й забуває, що він молодець.— О, ти ще зараз почни квасити кислиці,— набурмосився старшенький на меньшенького і рвучко відвернувся від нього (М. Стельмах).