ЗРОБИТИ

зроби́ти ви́шкварки з кого. Суворо покарати кого-небудь. От князь і розлютувавсь: — Ти,— каже,— усіх вилічував, а моєї дочки не хочеш? От тобі строку одні сутки (одна доба). Як не виженеш чорта, то я з тебе зроблю вишкварки (О. Стороженко).

зроби́ти з лемеша́ шва́йку (пшик). Досягти мізерних результатів при великих можливостях, затратах. (Старшина перший:) Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко); Зробив з лемеша пшик (Укр.. присл..).

зроби́ти люди́ну з кого. Допомогти кому-небудь зайняти певне становище в суспільстві, навчити чомусь, виховати когось. Йону-бессарабця Хаєцький взяв до себе в їздові, пообіцявши “зробити з нього людину” (О. Гончар); Аби він був одружений на одній з його дочок — навчився б усьому любісінько. О, доньки його хоч з кого зроблять людину (М. Стельмах).

зроби́ти ю́шку з кого. Жорстоко розправитися з кимось, знищити когось. І тепер Левко, більше, ніж будь-коли, крутився на людях, дослухався до всяких чуток про землю, обростав гуртком своїх однодумців і похмуро твердив своє: — Зробимо з панів юшку (М. Стельмах).

(і) кро́ку не (могти́) ступи́ти (зроби́ти). 1. де. Не мати свободи дій (через переслідування, терор і т. ін.). Батько був дуже суворим. У нього вільно не ступиш кроку, все роби та й роби. Мама була добрішою (З журналу). 2. без кого. Бути безпорадним, безініціативним, нерішучим і т. ін. Незабаром став я його (отамана) правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (З. Тулуб).

прово́дити (роби́ти, наводи́ти) / прове́сти (зроби́ти, наве́сти) парале́ль. Порівнювати, зіставляти (однакові або однорідні) явища. (Майстер:) Зробімо паралель: вам дорогий ваш хист, мені — наука (Леся Українка).

роби́ти / зроби́ти вели́кі о́чі. Виявляти подив, здивування. Оце так таємниці мадридського двору! Чи таємниці? А можливо, та реальність, якої ми.. намагалися “не помічати”. І не треба зараз робити великі очі (З газети). — А ти б не розкидала свої куделі по всіх кутках… Сусанна зробила великі очі (М. Коцюбинський).

роби́ти / зроби́ти ви́гляд. Удавати що-небудь, прикидатися. У халаті голубому дамочка сиділа: То загляне у газету, То поп’є із фляги. Робить вигляд, що на Петю не зверта уваги (С. Олійник); Богдан стояв осторонь і робив вигляд, ніби його зовсім не стосується вся гра (Ю. Яновський); Сербин зробив вигляд, що в нього щось випало з рук, і хутко нахилився (Ю. Смолич).

роби́ти / зроби́ти з му́хи слона́ (вола́, бугая́). Дуже перебільшувати що-небудь, надавати великого значення чомусь незначному. (Граф:) Я не дивуюся нічому, бо вспів (встиг) переконатись, що люди часто з мухи слона роблять (І. Карпенко-Карий.); — І раджу тобі… візьми на всяк випадок зброю.— Ой, Єгоре, ти з мухи слона робиш! Я ж знаю: Матюша боягуз, яких мало (А. Шиян); — Навіщо ці збори, Борисе? — тихо спитав Данилюк. —Я не бачу потреби робити з мухи вола (Р. Іваничук); Поступово буря в ньому вщухла, і він остаточно вирішив, що Ріта зробила з мухи слона (Ю. Збанацький); Вони б усюди брехні рознесли, Зробили б бугая із мухи… (Л. Глібов).

роби́ти / зроби́ти пого́ду. Вирішально впливати на що-небудь, бути визначальним. Вдалі вирішення, найкращі проробки, навіть окремі машини одного конструктора нині погоди в авіації не роблять (З журналу); І хоч не перевелися ще.. прогульники, все-таки не вони роблять погоду (З газети); — Яким би не був голова колгоспу, без вас, люди, без ваших рук, душевності і великодушності він погоди не зробить (М. Стельмах).

роби́ти / зроби́ти своє́ (ді́ло). Виконувати те, що належить, що потрібно, необхідно. Старости робили своє діло: вони умовляли.. Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); // Діяти відповідно. Зусилля наших шістьох рук, щира робота Тайах і наша, горілка в роті й шлункові — зробили своє діло. Незнайомий остаточно прокинувся (Ю. Яновський).

роби́ти / зроби́ти траге́дію з чого. Уявляти собі щось надто важким і безнадійним; безпідставно драматизувати щось. Десятки тисяч наших дівчат воюють, і не тільки в медсанбатах, а й на передовій, і не роблять з того трагедії (Л. Первомайський).

роби́ти / зроби́ти честь. 1. чому. Бути чиєю-небудь прикрасою, гордістю. Видавались з маси співу такі чисті та дужі голоси, котрі зробили б честь сцені у великих театрах (І. Нечуй-Левицький); У нашому інституті вторік (торік) одкрили картинну галерею.. Навіть не підозрювали, яке багатство там лежить. Такі твори зроблять честь і столичному музеєві (Є. Гуцало). 2. кому. Позитивно характеризувати кого-небудь. — Такий погляд на виховання дітей робить вам честь,— сказав Ломицький (І. Нечуй-Левицький); Надзвичайна сумлінність у творчій роботі, напрочуд велика працьовитість, довіра до режисера робили честь талановитому російському акторові Бєлову (О. Довженко). 3. кому, чому. Виявляти повагу, пошану до кого-, чого-небудь. Уважав себе (співак) за найрозумнішого патріота.. Для того (тому), думав, що робить велику честь зборам своєю особою (Л. Мартович); Тепер же я маю тільки подякувати за честь, яку зр

роби́ти / зроби́ти ду́рника (ду́рня) з кого. Ставити кого-небудь у ненормальне, смішне становище. Редактор пізнав жіночку, котра містифікувала його на полі, і розсердився. — І вам не совісно? Жарти жартами, а навіщо з людей дурників робити? (О. Бердник); — Що ти глузуєш? Що ти з мене дурника робиш? (З усн. мови).

скриви́ти (скле́їти, зроби́ти і т. ін.) ки́слу мі́ну. Виразити незадоволення. Спитала я в неї вчора, чи не хочете піти в парк на музику,— вона скривила кислу міну і спитала: “Пощо?” (Леся Українка); Обернувшись до мене, містер Хо склеїв досить кислу міну (Ю. Смолич); Коли представили йому Павлину, то він, признатися щиро, .. зробив кислу міну (Ірина Вільде).

ще що ви́гадай (ви́думай, зроби́ і т. ін.). Уживається для вираження несхвалення, осуду або заперечення чого-небудь. — Сину! Що це з тобою сталося? Чого ти чепляєшся (чіпляєшся) до молоді ні за що ні про що? — Еге! Чепляєшся. Ще що, мамо, вигадайте (І. Нечуй-Левицький).