ЗНИКАТИ

іти́ (зника́ти) / піти́ (зни́кнути, відійти́) в непа́м’ять. Забуватися, не згадуватися. (Співець:) Ісаії пророцтво не справдилось,— мир не настав, Месія не з’явився, пісні його нехай ідуть в непам’ять, нехай не дражнять нас... (Леся Українка); Він спинявся проти розчиненого вікна в сад, і все, про що думав, зникало у непам’ять (П. Колесник); Слова ті давно пішли в непам’ять (І. Микитенко); Про тую жалобу за продану Денисові землю ніхто тепер і не згадував,— вона вже пішла в непам’ять (Б. Грінченко); Здається, недавно все це було, і вже немає його, розвіялося за вітром. Все забувається, відходить в непам’ять... (П. Гуріненко).