ЗМОРГНУТИ

не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) (о́ком (брово́ю)), з дієсл. 1. Дуже швидко, відразу, не вагаючись, не задумуючись і т. ін. — Чого це тебе так радує? — підозріло спитала Антоніна Павлівна.— Бо буде весело,— не моргнувши оком, відповів Володимир (В. Собко); — Брехні повірила! — не моргнувши оком, заперечив, щоправда не дуже упевнено, Грицько (А. Головко). 2. Не бентежачись, не ніяковіючи, не соромлячись; упевнено. — Та мені це все легше було зробити, ніж зайця на ходу підкувати,— не моргнувши оком, продовжував Харитон Макарович (Ю. Мокрієв); А він (Хома Хаєцький), бровою не зморгнувши, поважно обходив шеренгу і, нівроку його, знав, з чого почати (О. Гончар); // Без почуття страху; спокійно, рішуче і т. ін. Дай же, Боже, так спокійно І мені в труну зійти… Знавши втіхи, знавши втрати,— Горе й радість заодно,— Не моргнувши споглядати На могильне полотно (П. Грабовський); — Прибити, чи що хочеш? — не рухаючись з місця