ЗМІЯ

відігріва́ти / відігрі́ти (ви́годувати) змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) (свого́) се́рця (за па́зухою), зневажл. Виявляти турботу, піклуватися про того, хто згодом віддячить злом. — А що, одігріли змію біля свого серця! — гукали перші неймовірці (Панас Мирний); Захотілося, наприклад, Пашці вчитися. Тітка-лавушниця в крайнім ступеню обурення казала їй добросердечно: — Ах ти ж, паскудо неприкаяна! А що ж, я по хазяйству сама тоді маю бігати? Навіщо ж ми тоді тебе брали? От і відігрій змію за пазухою! (Г. Хоткевич); (Харко:) Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже (Панас Мирний). ви́гріти змію́ за па́зухою. — Покійний гетьман змію за пазухою вигрів. При батькові в пір’я поріс, а сина скривдив, булаву і достатки забрав, з батькового двора сиріт гонить (Б. Лепкий).

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він (Тимошка) розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. (Андрій:) Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); (Гнат (один):) А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий). 2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої