ЗМІРЮВАТИ

змі́ряти (змі́рити) / змі́рювати (зміря́ти) очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. Пильно, уважно оглянути кого-, що-небудь. Голубенко постояв трохи, повернувся і зміряв очима безконечну порожню палубу другого та першого класу (Г. Епік); — Жінку маєш? — цікавився старий, змірявши оком Василя, ніби намагаючись сам вгадати.— Парубкую,— відповів Василь неохоче, піднімаючи склянку з вином (М. Томчаній); Становий здивованим поглядом змірив Семена від голови до п’ят, наче не сподівався такої упертості (М. Коцюбинський); — Але ми ще стрінемось, пане сотнику! — не вдячними, а непримиренними очима змірює (Погиба) Підіпригору.— Ще зійдуться наші дороги (М. Стельмах).