ЗМИГНУТИ

не всти́гнути (не вспі́ти) (і) о́ком моргну́ти (змигну́ти), перев. зі сл. як. Не змогти усвідомити, збагнути що-небудь через надзвичайно швидке, блискавичне здійснення його. Не встиг Василь і оком моргнуть, як Марусю одірвало від нього й понесло, мов хвилею, убік (Г. Хоткевич); Як побачив (Василь) свою Галю неживу, підняв косу та черк себе! Ніхто не вспів і оком змигнути... Тут коло неї і впав (Марко Вовчок); // Миттю, дуже швидко. — Тепер друге питання: буряк. Та не так він, як довгоносик. Не встигнеш оком моргнути, як його стільки нашелевкається, що “рятуйте” кричатимеш (Григорій Тютюнник); Як ухопить (Чіпка) горобеня, як крутне за головку... Не вспів оком моргнути, в одній руці зостався тулубець, а в другій головка (Панас Мирний). (і) о́ком не змигну́ти. Всі на його місці давно б завербували його і оком не змигнули (І. Багряний); Не змигнеш оком, як знову в поле (З газети).