ЗЛІЧИТИ

не лі́чено (не злі́чено) кого, чого, нар.-поет. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. (Чабан:) А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко); Добре тому Башкиреві, на весь повіт добре! Земель у нього — не міряно, слуг у нього — не злічено (Панас Мирний). не лічи́ти (не злічи́ти). Розказували, що багато народу померзло; того вже й не лічити, хто ногу або руку, або ніс одморозив… (Панас Мирний); Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (М. Упеник).

ні змі́ряти, ні злічи́ти чого. Дуже багато. — Добро б, коли б добра того ні зміряти, ні злічити,— а то хата хилиться та тілько що не холодні й не голодні самі сидимо (Панас Мирний).