Фразеологічний словник української мови
ЗІРВАТИСЯ

зрива́тися / зірва́тися з го́лосу. Втрачати голос, замовкати від надмірного крику або хвилювання. Безхатько зірвався з голосу і, пополотнівши, ніби заморожений, застиг посеред хати з роззявленим ротом (Л. Юхвід); Бояри загомоніли. Судислав, намагаючись перекричати їх, зірвався з голосу (А. Хижняк).

зрива́тися / зірва́тися (ско́чити) з язика́ (з вуст). 1. Швидко, спонтанно промовлятися (про слова). Але Балабуха заговорився, й од старого, академічного звичаю з його язика почали зриватись латинські слова (І. Нечуй-Левицький); Але голос йому не зрадив, і слова все так само впевнено зривалися з уст (Іван Ле). 2. Раптово, мимоволі з’являтися, звучати (про думки, пропозиції і т. ін.). Пропозиція моя виникла якось несподівано для мене самого і зірвалася з язика, наче з власної своєї ініціативи (Л. Яновська).

мов соба́ка, який зірва́вся з це́пу, зі сл. раді́ти. Дуже, нестримно. Я вигукував на мітингах загальні фрази і радів, мов собака, який зірвався з цепу, щиро вірячи, що вже всі люди брати (О. Довженко).

як (мов, ні́би і т. ін.) з ланцюга́ (з це́пу, з нали́гача) зірва́вся. 1. Хто-небудь не володіє собою (про поведінку, дії, рухи і т. ін.). Салагатова не було — той останнім часом ніби з ланцюга зірвався .. То він у морі, мов нерпа, годинами брьохався, то йшов у місто (Ю. Збанацький). як з гіллі́ зірва́всь. Дознався (дізнався) ж (пан), що Оксана вже звінчана. Побіг до отця Андрія, як з гіллі зірвавсь (Марко Вовчок). 2. Дуже швидко побігти; зникнути, втекти. Як з цепу зірвався Максим, так помчався додому (Панас Мирний); — Що за диво? — Що за крик? — Був жених. — І раптом — зник! Погуляв. Натанцювався. Й мов з налигача зірвався (В. Іванович).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЗІРВАТИСЯ


матиме такий вигляд: Що таке ЗІРВАТИСЯ