ЗЖИТИ

зжива́ти / зжи́ти зі сві́ту (зі сві́та) кого. 1. Створювати кому-небудь нестерпні умови для існування. (Тиміш:) Зате Хороську чоловік не б’є: (Софія:) Її свекруха скоро з світу зживе (М. Кропивницький); Поїде (Віктор) звідси на радість тим, хто хотів би зжити його зі світу (П. Автомонов). 2. Доводити до загибелі, до смерті. Батька твого за землю з світа зжив Когут (І. Цюпа); — Все одно,— буркнула Катря.— І сама втоплюся, але й ту шльондру ізживу із світу (В. Кучер).

зжива́ти / зжи́ти себе́. Вичерпуватися, ставати непотрібним. В новій обстановці і керівники держав почали розуміти, що “холодна війна” зжила себе, що потрібна нова, більш розумна і реалістична політика (З газети).