ЗЕМЛЯ

(аж) рва́ти (нога́ми (копи́тами)) зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Той виніс його на шлях і полетів, рвучи копитами землю (Григорій Тютюнник). 2. зі словоспол. таки́й, що. Швидкий, баский (перев. про коней). — Їздять вони (пани) у таких колясках, що хитає, як у колисці, возять їх такі коні, що аж землю рвуть (Марко Вовчок).

аж у зе́млю вкипі́ти. Бути надзвичайно враженим, занепокоєним, схвильованим чимсь несподіваним, непередбаченим. — А що буде, коли він у серце влізе і не вилізе звідти? — з-під набряклих вій твердо глянув у вічі другові. Той аж у землю вкипів — так вразили слова Мірошниченка (М. Стельмах).

(аж (хоч, геть)) на край сві́ту (сві́та), зі сл. засла́ти, піти, заї́хати і т. ін. 1. Дуже далеко. Невже ніхто не відгукнеться? Маковей раптом відчув себе закинутим геть на край світу (О. Гончар); — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світа (І. Нечуй-Левицький); (Максим:) А я піду на край світа: на чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький). 2. зі сл. дале́ко та словоспол. як мо́жна да́лі. Дуже, надзвичайно (далеко). Вона й подумати б не могла про те, щоб запалювати в печі вогонь. Вже ніч, то це було б видно ген-ген далеко, аж на край світу! (Є. Гуцало); Їм (бурлакам) так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (І. Нечуй-Левицький). 3. з ким, за ким, зі сл. піти́, іти́ і под. Будь-куди, куди завгодно. (Світлана:) Він (батько) хороший... Я з ним і на край світу піду... (М. Зарудний); — Благослови мене, матусю, іти за ни

би́ти ло́бом (лоба́ми) об зе́млю перед ким, кому, зневажл. Схилятися, запобігати, домагаючись прихильності. Ці панове безсоромно били лобами об землю перед європейцями, забуваючи про свою культуру (З газети).

ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю). 1. тільки недок. Перебувати у невизначеному, непевному становищі. Але ж він (твір), певне, вийде в світ, бо хоч Ваш видавець і висить в повітрі, та не буде ж він вічно висіти, бо його банкір мусить же об’явитись (Леся Українка); Минув ще один місяць, а я все ще вишу між небом і землею. І туди мене тягне, і тут порвати не сила (Ірина Вільде). 2. Залишатися без підтримки, не зустрічати відповіді, співчуття. За літо в боях корпуси його (Врангеля) було знекровлено.. І зараз оця задніпровська операція, що вона йому принесе? З останніх сил простягає руку на Захід, чи зустріне вона там дружній потиск, чи так і повисне в повітрі? (О. Гончар). 3. Залишатися нерозв’язаним, нез’ясованим, нездійсненим. — Хто повинен заохочувати проектувальників? Проектний інститут? У нього немає коштів на цю статтю витрат. Замовник? Він не має законних підстав. От і висять ці питання в повітрі
відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. (Хоменко:) Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

врости́ в зе́млю. Завмерти, заклякнути на місці від великої несподіванки чи сильного хвилювання, страху тощо. Юра Мольфар стояв по той бік вориння і дивився на неї. Вона хотіла крикнуть на нього — і не могла... Намагалась втекти — і вросла в землю (М. Коцюбинський); В повітрі смужкою блиснула шабля, і жінка з переляку зіщулилась, вросла в землю (М. Стельмах).

в сирі́й землі́ гни́ти. Бути мертвим; умерти, загинути. Хотів фашист на Вкраїні жити, але прийшлося йому, собаці, в сирій землі гнити (Укр.. присл..); Нема мені життя без Насті… Як не буду з нею жити, то буду в сирій землі гнити (М. Коцюбинський).

встроми́ти о́чі в зе́млю. Не дивитися прямо на кого-небудь, потупити погляд. Устромила очі в землю і слова не промовить (Сл. Б. Грінченка); Глянув цар на сестер, питає, а вони дрижать, неначе трясця їх трясе, устромили очі в землю і слова не промовлять (О. Стороженко).

втопта́ти в багню́ку (в багно́, в зе́млю і т. ін.) кого. Заплямувати, зганьбити, дискредитувати когось. — Хіба німці не втоптали в багнюку свого Гете і Шіллера? — казав він (Гречкун) (Ю. Бедзик); — Пусти його, се добра людина: у багно тебе не втопче (П. Куліш); — А отой (Польський) мене доїв, той мене в землю втоптав! — і Порох знову заходив по хаті (Панас Мирний).

дістава́ти (добува́ти, видира́ти і т. ін.) / діста́ти (добу́ти, ви́дерти і т. ін.) з-під землі́. Робити що-небудь неймовірне; досягати чогось майже неможливого; здійснювати що-небудь будь-якими засобами. — А хто для тебе всякий матеріал з-під землі добував: книжки, газети, журнали? (С. Добровольський); Вже як товариш попросить об чім, то він (Кармель), здається, з-під землі дістане, а не одмовиться (Марко Вовчок); (Кирило:) Хіба такий (як Храпко) не одкопає (діла)? — Ого! З-під землі видере,— бідовий (Панас Мирний). під земле́ю ви́рве. — Заруба дістане (мотор). То такий, що під землею вирве (В. Кучер).

ґрунт (земля́) хита́ється (повзе́, су́неться і т. ін.) під нога́ми у кого, чиїми. Чиєсь становище стає ненадійним, непевним і т. ін. Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління. Не ставало певності в корисності діла, ґрунт почав хитатися під ногами в Тиховича (М. Коцюбинський). ґрунт усува́ється під ким. Барвінський чує, що під ним ґрунт усувається, і збирає собі яку-небудь партію, хоч би клерикальну (М. Коцюбинський). ґрунт попо́вз з-під ніг у кого. Ласій побачив, як ґрунт поповз у нього з-під ніг, відчув, що втрачає точку опори. І почуття його не обдурило. Андрія Оболонського обрали головою (Ю. Збанацький).

живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти. Не маючи виходу із якогось становища, бути у відчаї; помирати, гинути. Живим у яму лягати не хочеться, а не придумають нічого, що робити, щоб пропитатись (прохарчуватися) (Г. Квітка-Основ’яненко); Коли мені їхати звідсіля, то краще живою в домовину лягати (С. Васильченко). жива́ б у зе́млю пішла́. — Як згадаю про матіночку мою, жива б у землю пішла… (Г. Квітка-Основ’яненко).

закопа́ти / зако́пувати живце́м (живо́го, живо́ю і т. ін.) у зе́млю кого. У важких муках згубити, довести до загибелі, нещадно покарати кого-небудь. — А Кульбабина Мотря так сказала: “Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова” (М. Стельмах); — Ти ладен, мабуть, мене живою в землю закопати! — говорила Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); // тільки недок. Розправлятися з ким-небудь, прирікаючи його на тяжкі моральні і фізичні страждання. Важко мені жити. Нащо мені жити? Дивитися роками, як закопують мене живого в землю? (О. Довженко).

зако́пувати (зарива́ти) / закопа́ти (зари́ти) (у зе́млю) свій тала́нт. Занедбувати, не розвивати свої здібності. — Ви, батечку, свій талант закопуєте. Мости мостами, а талант — фізика. Облиште мости, ідіть на кафедру фізики (Н. Рибак); Артемовський виконував дуже добре ролі драматичні, і не раз йому говорили, що він зариває цей свій талант, мало приділяє уваги драматичним п’єсам (М. Рильський); Я певно свій талант не закопаю, Добром своїм рад другим я служить (І. Франко).

за три́дев’ять (за три́десять) земе́ль, нар.-поет. Дуже далеко. — Не для того ми за тим деревом їздили за тридев’ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник); — Очі видючі — за тридев’ять земель бачить (Ю. Яновський); — Ти також проси батька, щоб нікуди ми не їхали за тридев’ять земель (М. Стельмах); Єсть за тридесять земель попович Ясат (Сл. Б. Грінченка). за сім земе́ль. Той пломінь у собі за сім земель поніс (батько) (М. Рудь).

за царя́ Горо́ха (Панька́, Тимка́, Хме́ля). Дуже давно, у дуже давні часи. — За царя Гороха, значить? — чухаючись, одказав Сидір (Панас Мирний); Хтось, колись, очевидно, ще за царя Гороха, вирішив, що підручник неодмінно має бути нудним (З газети); Се килим-самольот чудесний, За Хмеля виткався царя, літа під облака небесні, До місяця і де зоря (І. Котляревський). за царя́ Горо́ха (Митро́хи), як (коли́) люде́й було́ тро́хи. — Йому (панові), мабуть, здавалось, що він і тепер панує на Вкраїні, як було колись за царя Гороха, як людей було трохи (І. Нечуй-Левицький ); (Іван:) Та й давно то, мабуть, було, ще за царя Гороха, як було людей трохи (М. Кропивницький); За царя Митрохи, коли людей було трохи (Укр.. присл..). за царя́ Горо́шка, коли́ люде́й було́ тро́шки. — Певно, не впізнав, га? Хіба не пам’ятаєш, як ми зустрічалися за царя Горошка, коли людей було трошки? (Ю. Збанацький). за царя́ Панька́ (Тимка́, Томк

землі́ (доро́ги) не доторка́тися (не дото́ркуватися). 1. зі сл. бі́гти, тіка́ти і под. Дуже легко, швидко. Вітер жене, шумить, вона біжить, не оглядаючись і не доторкаючись землі (Н. Кобринська). 2. зі сл. ходи́ти, іти́ і под. З почуттям власної гідності; гордо, пишаючись. Діла йшли дуже добре. Леон Гаммершляг ходив, землі не дотикаючи з гордості і радості (І. Франко); Буйна радість хвиля за хвилею стала огортати його (Грицька) .. Йшов він і здавалося йому, що дороги він не доторкається (С. Васильченко).

земля́ гори́ть під нога́ми. 1. чиїми, в кого. Для кого-небудь становище стає критичним, безвихідним. Наші війська розгромили фашистів під Москвою і пруть їх далі. Вся земля горить під їх ногами (Григорій Тютюнник); — Ви закінчуєте свою роботу, захистите кандидатську, .. хіба у вас горить земля під ногами? (Н. Рибак); Положення (становище) жахливе, земля горить під ногами (Б. Лепкий); Народні дружинники борються за зміцнення правопорядку, і там, де вони діють активно, земля горить під ногами у злочинців (З газети). гори́ть земля́ під ким. Треба, щоб під окупантами горіла земля (О. Гончар). 2. перев. зі словоспол. таки́й, що. Хто-небудь спритний, вправний, здатний перев. на погані вчинки. — У мене два дружки працюють на заводі. Такі хлопці — земля під ногами горить. Я їх підмогоричу. Вони підуть у ліс, зустрінуть правдошукача і дадуть йому такої духопелки, той про все на світі забуде (В. Сологуб). земля́ гори́ть

земля́ не прийма́є кого і без додатка. 1. Хто-небудь не може бути похованим через велику кількість загиблих. — Нас тут триста, як скло, товариства лягло! І земля не приймає (Т. Шевченко). 2. Хто-небудь не може бути похованим через великі гріхи, злочини. А ворогам народу, тим, що обдурюють його в газетах і оббивають пороги німецьких гестапо,— живодерам передай, що краще було б їм на світ не родитись, ... що їх не прийме земля наша (О. Довженко).

земля́ обітова́на. 1. Благодатний край, де панує повний достаток. Велична Асканія Нова, як обітована земля, а навколо неї степ, одноманітний сірий простір (Н. Рибак); Брели (заробітчани), зігнувшись під клунками, виснажені, худі, почорнілі від гарячих супротивних вітрів, пробиваючись на Каховку, як у землю обітовану (О. Гончар). 2. Місце заповітної мрії, пристанище; сподівана мета. Невже приходить край його мандрам? Боже праведний, доведи його на обітовану землю (Ю. Яновський); Все своє життя йшов він крутими стежками науки до храму всезнання, наче пілігрим до землі обітованої (З журналу).

земля́ тіка́є з-під ніг у кого і без додатка. 1. Хто-небудь втрачає рівновагу, падає. Земля тікала з-під ніг, і Хмельницький упав горілиць, уп’явшись в чорні сволоки з стелі .. розплющеними очима (Н. Рибак). 2. Хтось втрачає свої позиції, зазнає краху в чому-небудь. Міцно стояв на землі Степан Куреня, і раптом — земля тікає з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд).

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); (Андромаха:) Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе (Гектора) я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

з лиця́ землі́, зі сл. зника́ти, ще́знути і под. Назавжди, зовсім, безслідно, повністю. Без мови немає народу. Він зникає з лиця землі, як древні ацтеки (П. Загребельний); Чума, віспа, холера.. Від їхніх ударів гинули цивілізації, розвалювалися імперії, зникали з лиця землі цілі народи (З журналу); За расовою теорією нацистів, як відомо, слов’янство в майбутньому взагалі повинне зникнути з лиця землі (І. Головченко і О. Мусієнко).

змести́ (сте́рти) з лиця́ землі́ кого, що. Знищити, розгромити. — Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Панас Мирний); — Боже милосердний .. не дай розпалитися пожежі .. змети з лиця землі схизматицьку нечисть .. Утверди нашу святу віру (Я. Стецюк); — А як зітруть з лиця землі? — Народ не можна стерти. Царя, панів не стане, а люди будуть вічно! (Василь Шевчук). змести́ з землі́. — Вона буде моя, повинна бути моєю, хоч би мені довелося змести з землі й її хату, і її оселю, і тітку Мавру, і брата..,— думав Єремія, стискаючи кулаки (І. Нечуй-Левицький).

зміша́ти з земле́ю (з боло́том) кого. 1. Жорстоко розправитися з ким-небудь, знищити когось. Дьяконов, навалюючись на нього (на Фальцфейна) конем, з усього розмаху оперіщив його арапником .. Затоптав би конем, змішав би з землею, якби не стали на заваді (О. Гончар). переміша́ти з земле́ю. — То чого ж їх не б’єте? — Бо ти перешкоджаєш. Коли б не ти, Володю, я б їх із землею перемішав. Скалічив би. Та осиротити тебе не хочу (М. Понеділок). 2. Принизити, зганьбити кого-небудь, заплямувати чиюсь гідність. Він знав наперед, що пан мусить чоловіка з болотом змішати, що мусить посміятися (В. Стефаник).

зрівня́ти з земле́ю що. Зруйнувати повністю, знищити вщент. Ні, коли хочеш робити, то роби так, щоб він (пан) не мав охоти вертати, щоб йому пустка смерділа. Викури димом і вогнем... Зрівняй усе з землею, щоб було голе, наче долоня... (М. Коцюбинський); Перед атакою потрібно зрівняти з землею всі, без винятку, вузли оборони противника (Іван Ле і О. Левада); Вологі вітри океану зруйнували цю фортецю, перетворили на руїни, .. зрівняли з землею могили тих, хто володів цією фортецею, цим світом, і все зникло... (Ю. Мушкетик).

зро́шувати / зроси́ти (свої́м) по́том зе́млю. Важко працювати, затрачувати чимало зусиль, праці, обробляючи землю. Виріс (Оленчук) на цій землі, зросив її своїм потом і вважає себе законним господарем цього краю (О. Гончар).

зро́шувати / зроси́ти (скропи́ти) (вла́сною (своє́ю)) кро́в’ю зе́млю (шлях). Бути пораненим або вбитим у боротьбі з ким-, чим-небудь. Хоч химерні були ті юнацькі мрії, а тепер двадцятишестирічному Максиму, котрий сьорбнув і лиха, і кривди, власною кров’ю зросив рідну землю, вони видалися звабними (Н. Рибак); Ми йшли по кинутих полях і вперто з боєм виступали, скропили кров’ю зимний шлях, але чужинця не благали (М. Упеник).

зсади́ти з хмар на зе́млю кого. Повернути до дійсності, реальності; отверезити кого-небудь. Я вирішив зсадити її (Сану) з хмар на землю та зштовхнути лицем до лиця з справжньою дійсністю (Ю. Збанацький).

з тридев’я́тої землі́, нар.-поет. Дуже здалеку. Ці чужинці, ці гості далекі, З тридев’ятої, мабуть, землі, Поспішають одержати чеки Чи відстрочить старі векселі (Л. Дмитерко).

із сиро́ю земле́ю повінча́тися. Померти. Саливон сповістив урочисту новину, що вже деякі дівчата в Німеччині насправляли повні скрині одежі, повиходили заміж…— Із сирою землею повінчалися!..— гнівними голосами вигукували дівчата (К. Гордієнко).

іти́ (ляга́ти) / піти́ (лягти́) в (сиру́) зе́млю. Умирати. — Іди собі, мале дитя, у сиру землю, поки не зазнало лиха, іди малим — і краще, і легше (Панас Мирний); (Наум:) Не остав мене, Господи .. Цілий вік ти мене милував, а на старості, як мені треба було у землю лягати, послав ти мені таке горенько!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); (Олексій:) Через моє страждання, через людські попрьоки (докори), через непорядки у господарстві .. і не оглянемося, як ляже вона (Галочка), моя голубочка, у сиру землю (Г. Квітка-Основ’яненко).

(і (хоч)) під земле́ю, зі сл. знайти, відшука́ти і под. Де завгодно, скрізь, всюди; будь-якими засобами. (Ївга:) Та я б його, бісового сина, і під землею знайшла! Я б з його оті гроші видрала разом з його ненажерливими очима (Панас Мирний); (Виночерпець:) Немає кубка з яшми! (Хуса (грізно):) Як нема? Хіба хто вкрав? Я злодія знайду хоч під землею! (Леся Українка); — Ну, я їм цього не подарую! Я їх під землею знайду (Григорій Тютюнник).

ла́дний (ла́ден, гото́вий і т. ін.) (три́чі) провали́тися крізь зе́млю. Виникає бажання у когось якомога швидше звідкись зникнути (через сором, ніяковість і т. ін.); дуже незручно, неприємно комусь. Я стояв біля неї спантеличений і розгублений, ладний провалитися крізь землю (М. Чабанівський); Ми стояли червоні, мов два помідори. Ми ладні були крізь землю провалитися (В. Нестайко); Йому було так соромно, що він ладен був тричі провалитись крізь землю (О. Довженко); Браві (сержанти) такі, що куди там Віталієві з ними тягатись, він одразу відчув своє жалюгіддя, готовий був крізь землю провалитись (О. Гончар).

лежа́ти в землі́ (в моги́лі). Бути мертвим, похованим; покоїтися. Перед її очима в круговороті виринали рідні обличчя, і поруч з живими воскресали й ті, що вже давно лежали в землі (М. Стельмах); У могилі.. Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (М. Рильський).

ли́хом об зе́млю, жарт. Немає ніяких турбот; байдуже. — Чого мовчиш? — штовхнула вона Макара.— Замислився, наче на місяць задумав летіти. — Тобі що, подоїла своїх корів та лихом об землю (С. Добровольський).

ма́ло крізь зе́млю не провали́вся. Хтось відчув великий сором, незручність у зв’язку з чимсь. Мало крізь землю не провалився хлопець, зиркнув на свої давно не миті, геть покраплені незаживаючими подряпинами ноги, постояв якусь мить остовпіло, а тоді враз чкурнув з сусідського городу (Ю. Збанацький). ма́ло крізь зе́млю провали́тися. (Галина:) Відчепись! Говорила я тобі. Бачиш, як незручно вийшло. Мало крізь землю провалитися (В. Собко).

не чу́ти (не відчува́ти) землі́ (під собо́ю (під нога́ми)). 1. Бути у надзвичайно піднесеному стані. Ходить мій братик на танець, ходжу і я, та гуляємо, як ті соколи межи соколами, землі під собою не чуємо (Ю. Федькович); — Як він живе з Соломією? — Душа в душу. Соломія тепер землі не чує під собою (М. Стельмах); Михасеву статтю прочитав редактор і сказав — молодець! Від похвали він не чув під ногами землі! (С. Чорнобривець). 2. з дієсл. руху.Уживається для підкреслення швидкого, енергійного бігу або ходи; дуже, надзвичайно швидко. Вона біжить, не чуючи під ногами землі (В. Речмедін); Ілько ступав за батьком, не відчуваючи під собою землі (П. Панч); Не чуючи під собою землі,.. хутко-хутко пішла, потім побігла на сільський майдан (О. Довженко); Він (Архип) біг день, біг ніч, не чуючи землі під ногами! Аж поки сили не вичерпались. А потім впав ниць на плаю... (Легенди..). 3. Переживати сильний страх. А годі .. н

опусти́ти / опуска́ти о́чі (в зе́млю (додо́лу)). Відчуваючи незручність, сором, збентеження і т. ін., дивитися вниз; засоромитися, знітитися. Умовила хвора, і черниця тихо Сиділа, очі в землю опустивши… (Леся Українка); Гашіца.., опустивши очі додолу, червоніла (М. Коцюбинський); Підберезов хотів щось сказати, але тільки ворухнув язиком і розгублено опустив очі (З газети). опусти́ти зір. — Сьогодні до одної (дівчини) ходять, а завтра до другої.— Я до одної ходжу,— сказав я й опустив зір (Є. Гуцало). опусти́ти очи́ці в зе́млю. Тільки добіга (дівчина) до якої кучі, де вже зна, що на неї пильніш усіх дивляться, тут вона очиці опустить в землю (Г. Квітка-Основ’яненко). спуска́ти о́чі додо́лу. Дівчата соромливо спускали очі додолу (І. Нечуй-Левицький).

па́хне (смерди́ть) земле́ю від кого. Хто-небудь близький до смерті. Од неї пахне вже землею, Уже й мене не пізнає! (Т. Шевченко); Чи вам же пристало балакати про кохання?.. Від вас же землею смердить! (М. Кропивницький).

покида́ти / поки́нути грі́шну зе́млю. Помирати. Напускає (отець Миколай) на своє досить земне обличчя святість і так підіймає руки, наче збирається покидати грішну землю (М. Стельмах).

покри́й сира́ земля́ кого. Уживається для вираження побажання смерті кому-небудь. Обернулась (Оксана) до землі, заплакала навзрид і каже: “Покрий мене, сира земля, нехай я не бачу!..” (Г. Квітка-Основ’яненко).

покри́тися земле́ю. Померти. Легше, мої любі, покриться землею, Ніж бач(ить), як другий, багатий, старий, Цілує за гроші, вінчається з нею… (Т. Шевченко).

по сві́ту (по землі́) ходи́ти. Жити. — Щоб ви не діждали по світу ходити, людей грабувати (Ганна Барвінок); (Самопал:) В мене… іменини… П’ятдесят сім років по землі ходжу, Антоне (М. Зарудний).

поту́пити о́чі (в зе́млю). Дивитися вниз від сорому, ніяковості і т. ін.; засоромитися, зніяковіти. Він замовк, потупив очі в землю (Панас Мирний); Стояв (Андрій), потупивши очі в землю (О. Довженко).

пригну́ти / пригина́ти до землі́ кого, що. Примусити кого-небудь коритися, зробити когось, щось безсилим, податливим і т. ін. (Храпко:) Зять — мировим! га? Тоді держіться у мене всі лиходії, що на мене брехню точите, проти мене зле замишляєте! Я вас — до землі пригну! (Панас Мирний); (Коваль:) Вони хотять (хочуть), щоб страх і чорна туга пригнули наші душі до землі… Та не тужити я прийшов, а мститись, і помста наша громом пролуна! (О. Левада).

прикипі́ти до землі́. Завмерти, вклякнути на місці від чогось несподівано почутого, побаченого, подуманого і т. ін. — Марії нема. Може, пішла до дівчат… А може… я так і прикипів до землі, жахнувшись несподіваної думки (М. Коцюбинський). як прикипа́ти до землі́. Спускаючись, ми вже майже не балакали, чуйно слухаючи й до болю в очах придивляючись до кожної тіні. Часом, злякана нами, з дерева з шаркотом спурхувала птиця. Ми тоді як прикипали до землі (В. Винниченко).

про́сто не́ба (на землі́). Не в приміщенні, надворі, без усякої покрівлі. — Сідай, чоловіче, коло багаття та грійся, коли хочеш. Ми й самі думаємо ночувати отутечки просто неба на землі (І. Нечуй-Левицький); На галяві лежу я просто неба В кущах зіноваті, в щасливій тишині Шляхетних зел (М. Орест); Один з таких музеїв просто неба знаходиться в Денвері, штат Колорадо (З журналу). про́сто го́лого не́ба. Мітинг відбувався у заводському дворищі, просто голого неба (Ю. Смолич).

пуп землі́, ірон. Центр, основа всього. Чимало цікавого є у Вашингтоні. Загалом столиця вражає надмірною бундючністю. Це місто державних чиновників, які твердо переконані, що саме тут пуп землі, що саме вони вершать сучасне й майбутнє людства (Л. Дмитерко); // Людина, що вважає себе найважливішою серед усіх інших. — Та тільки вдумайся, що він меле! Це ж якесь марення. Я… я пуп землі!.. (С. Добровольський); Увірував Єгор, що він якщо й не пуп землі, то принаймні щось подібне (К. Світличний).

сіль землі́, книжн. Найкращі, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства, суспільства, іноді ірон. То ж сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу (Леся Українка); — Гірники, питаєш? — Гірники, як тобі сказати, сіль землі… (М. Рудь); — Це храм науки. Тут відвіку Справляє месу сіль землі… (С. Караванський); На хутори не кликали (читати “Кобзар” Т. Г. Шевченка). На хуторах жила “сіль землі”… Патріархи… (О. Ковінька).

ски́нути з не́ба (з небе́с) на зе́млю кого. Допомогти комусь звільнитися від ілюзій, тверезо сприйняти навколишню дійсність. Відповів (гуцул) таке, що зразу скинуло мене з .. небес на землю (Г. Хоткевич).

тве́рдо (мі́цно) стоя́ти на нога́х (на землі́). 1. Мати владну і невимушену поставу (про фігуру). А Ганька й собі виплакувала від матері мережані білі спідниці, блузки, намисто. Вона була міцна, твердо стояла на ногах, як батько (М. Томчаній). 2. Упевнено діяти, мислити і т. ін. Скільки це днів минуло, як вона зустрілась з незнайомим? Ніби давно це було, а, здається, вже так твердо стоїть вона на ногах, уже не огортають її сумніви (А. Хижняк); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кровне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд).

топта́ти зе́млю. Бути живим; жити. Ходімо натщесерце пракорінь шукати, щоб тобі довго ще топтати грішну землю, а мені стати на одвіт (Ю. Яновський); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав (Григорій Тютюнник); Всім нашим родичам розписую про те, що, либонь, не довго вже мені зосталося топтати цю землю (Є. Гуцало).

уда́рити (ки́нути) / ударя́ти (ки́дати) ли́хом об зе́млю. Забувати біду, горе; не журитися, не втрачати надії на краще. (Виборний:) Викинь (Наталко) лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); —Удар лихом об землю, покажи їм, як матроси викидають яблучко… (В. Кучер); Кинь лихом об землю! Якого ката слиниш! (П. Гулак-Артемовський). би́ти ли́хом об зе́млю. — Не плач, Одарко, Бий лихом об землю (М. Стельмах).

уклоня́тися / уклони́тися до землі́ кому. Виражати пошану до кого-небудь. Уклоняюся Вам до землі за теплі слова, за щирі побажання (З усн. мови).

уложи́ти у зе́млю кого. Позбавити життя кого-небудь; убити. — Коли б їхня (ворогів) сила — не одного б уложили за землю у землю (М. Стельмах).

(хай (неха́й)) земля́ (бу́де) пу́хом (перо́м) кому. 1. Усталена формула прощання з покійним при похованні. — Ну, що ж, доню! — промовив дядько з сльозою в голосі.— Земля йому пухом. Тата не повернеш (В. Речмедін). неха́й земля́ (бу́де) пухке́нькою (ле́гка) кому. Поминальники .. хутенько потягнулися до чарок.— Нехай же йому земля пухкенькою буде,— сказала котрась молодиця і скорботно зітхнула (Григорій Тютюнник); Нехай йому земля легка! (Укр.. присл..). 2. Уживається як добра згадка про небіжчика. — В покійника вашого батька, князя Михайла, нехай буде земля йому пером, була мені служба дуже важка (І. Нечуй-Левицький); Що за людина був цей Павло Васильович! Хай пухом йому земля. Ну, як дитина, добрий та чулий (О. Сизоненко); Вони з братом (земля йому соловецька пером!) забрели туди, з полювання йдучи (І. Багряний).

хоч живи́м (живце́м, живо́му і т. ін.) у зе́млю (у моги́лу, у гроб і т. ін.) лізь. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; безвихідь. — А тут, Омеляне, така біда, що хоч живим у землю лізь (М. Стельмах); — Тут живому хоч у могилу лізь (П. Колесник). хоч бери́ та лізь живце́м у зе́млю. — Так мені остогидла хата-пустка, .. що хоч бери, старий діду, та лізь живцем у землю… (М. Коцюбинський). хоч живи́м до Бо́га лізь. Що було грошенят з дому, з’їли, а тепер хоч живим до Бога лізь (В. Винниченко).

хоч зе́млю їж. Що не роби, незважаючи ні на що, не переконати когось. — Паспорт — це, Єлько, сключається (виключається), — категорично сказав (бухгалтер). Безпачпортною (безпаспортною), дівчино, не далеко зайдеш .. аніяк. Хоч землю отут їж. І не видав (О. Гончар); — А ти знаєш мою Ганну: сказала, як одрубала! Хоч землю їж — все одно не вступить! Характер у неї... (П. Рєзніков).

хоч з (з-під) землі́ ви́копай. Обов’язково знайди, дістань де завгодно і будь-якими засобами; візьми де хочеш. Не йме віри, вражий пан.— Давай, хоч з коліна вилупи, хоч з землі викопай, хоч украдь — каже (І. Нечуй-Левицький); — І що він говорить? — питає дід Дунай.— Щоб хоч з-під землі викопали, а знайшли тата (М. Стельмах); — Часом, ні сіло ні впало, так захочеться сала, що хоч з-під землі викопай, а дай! (Ф. Маківчук).

хоч крізь зе́млю прова́люйся (провали́ся). Дуже неприємно, незручно, соромно і т. ін. комусь. Йому так неприємна була вся ця історія. .. Складається таке неприємне враження, що прямо хоч крізь землю провалюйсь (М. Хвильовий); А як щось поламається? Та ще й на Віриній ділянці! Тоді хоч крізь землю провалися (А. Хорунжий); (Любов:) Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Леся Українка).

хоч крізь (скрізь) зе́млю йти. Безвихідне становище. Тепер нашій Ївзі прийшло хоч скрізь землю йти! (Г. Квітка-Основ’яненко).

щоб (крізь зе́млю) провали́тися. 1. Уживається для вираження запевнення у правдивості сказаного. — Щоб мені крізь землю провалитись, щоб я з місця того не зійшла, як тому правда, що Хівря набрехала (Грицько Григоренко). 2. лайл. Уживається для вираження незадоволення кимсь, як недобре побажання комусь. — Щоб тебе перша куля не минула! гідкий! Осоружний! Щоб тобі провалиться, проклятому! (С. Васильченко).

язи́к до землі́ у кого. Хто-небудь нестриманий, не вміє зберігати таємницю. Хіба втаїти про ваш приїзд, коли у сусідів язик до землі (З газети); При ній не говори, бо в неї язик до землі і усі знатимуть (Сл. Ужченків).

як (мов, на́че і т. ін.) до землі́ приби́тий. Невеселий, зажурений, мовчазний, з похиленою головою тощо. З-під насуплених брів засвітив гострий погляд, то окидав він (Чіпка) ним станового, то позирав на людей, що стояли мовчки, як до землі прибиті (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) з-під землі́. 1. зі сл. з’яви́тися, ви́гулькнути і т. ін. Раптово, несподівано. Їдуть вони (дядьки), балакають.., коли це як з-під землі перед ними з’явився сам пан полковник (Нар.. опов.); Всі три хлопці з’явилися, як би з-під землі виринули (Л. Мартович); Попереду наче з-під землі вигулькнуло щось сіре, чим далі воно збільшувалось, росло — вітряк (З журналу). 2. зі сл. го́лос. Дуже глухий, далекий. — Еге! Та ви он як — спати?! — доноситься до вас голос Якимів, мов з-під землі (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) (з-під (з) землі́) вроди́тися. Несподівано з’явитися де-небудь. — Олексу тернівщанського ловлять! Не було, не було, і ось він є: як з-під землі вродився, щоб збаламутити увесь ярмарок (О. Гончар); Я тільки почула на роботі, що прибув у контору такий лист, а прийшла додому — гарба соломи на подвір’ї, наче вродилася (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) із (з-під) землі́ ви́рости (уроди́тися, ви́ринути) / вироста́ти (вирина́ти). Несподівано з’явитися де-небудь. — Як із землі виросла сестра Аркадія з пісним обличчям, з побожно згорненими на животі руками (М. Коцюбинський); — Ох, лишенько! — задзвенів гурт. Ох, як цей козак злякав.— Де він взявся? — Наче з землі виріс (М. Лазорський); Недавно казала тітка відчинити одно фронтове вікно; я відчиняю, а він наче з землі виріс — надійшов! (О. Кобилянська); Чорний монах немовби виріс з-під землі (П. Панч); Скрізь по полю — ліворуч і праворуч — стояли гармати, гармати, гармати... Немов уродилися з землі (О. Гончар); Як з-під землі виростає Стьопа (В. Собко); Славка.. наче з-під землі виринав (Л. Мартович).

як (мов, на́че і т. ін.) крізь зе́млю провали́вся. Раптово, безслідно і т. ін. зник хтось, зникло що-небудь. І зник (чоловік) так само несподівано, як і появився. Я .. все хотів побачити його знову, щоб розпитати добре про тих богатирів, але він як крізь землю провалився (Легенди..); — Люданський тілько що був тут і десь дівся, мов крізь землю провалився (М. Кропивницький); — Авторучка випала, мацав-мацав, наче крізь землю провалилась (В. Дрозд); Кума десь ділась, наче крізь землю провалилась (І. Нечуй-Левицький); Цілий день шукав дід ту ниву, а вона ніби крізь землю провалилася (З журналу). як крізь зе́млю пішли́. — І коней не знайшли? — Ні, як крізь землю пішли всі семеро (А. Головко). на́че крізь зе́млю пропа́ли. Треба вам сказати, що як тільки прокотив возик з писарем, то усі наче крізь землю пропали (Марко Вовчок).

як (мов, нена́че і т. ін.) прирі́с до землі́. Хтось не може зрушити, зійти з місця; остовпів, нерухомий. А у Оксани і руки, і ноги затрусились, стала, як укопана, як приросла до землі, ні з місця, ні пари з уст… (Г. Квітка-Основ’яненко); Тодозя оступилась од князя й почувала, що в неї не стає сили рушити з місця: вона од жалю та горя неначе приросла до землі (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) уко́паний, зі сл. стоя́ти, става́ти і под. Нерухомо, непорушно, застигши на місці. — Здрастуй! — скочивши навперейми Галі, привітався він (Власов) і, зиркнувши на її іскристі очі, став як укопаний (Панас Мирний); Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана (Т. Шевченко). як повко́пувані (про багатьох). Діти стояли, як повкопувані; ще Антосьо не так, а що той, то як стовп — щоб поворухнувся! (А. Свидницький). як у зе́млю вко́паний. Катерина не привітала його, не кинулась, як завжди, йому назустріч, стоїть, як у землю вкопана (О. Стороженко).

як (мов, ні́би і т. ін.) земле́ю (пи́лом) припа́сти / припада́ти, перев. зі сл. лице́, обли́ччя. Потемніти, набути сірого кольору; змарніти. Ніс йому загострився, обличчя мов пилом припало, сам трясеться, худий (Леся Українка); Пролежав він (старий Джеря) тиждень, навіть не стогнав, а лице в нього стало ніби припадати землею (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) не́бо від землі́. 1. зі сл. дале́кий, відда́лений і под. Дуже. Цілі цих партій далекі, як небо від землі (З газети). 2. Дуже велика різниця; цілковита протилежність. — Та куди ж нам до вас рівнятися? Як небо від землі (Г. Квітка-Основ’яненко).