ЗДАВАТИ

здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що. Відкидати, забувати що-небудь як застаріле, непотрібне. (Божко:) Е, Гришо, рано ви здаєте до архіву свій скальпель. Поки що операція — радикальна допомога (С. Голованівський); Щоб дідько взяв злобу й ненависть, А лють і заздрість здав в архів (С. Караванський). здава́ти на склад. Тяжко було розставатися із мрією стільки літ.., здавати на склад усю свою діяльність (Г. Хоткевич).

здава́ти / зда́ти пози́ції. Поступатися перед ким-, чим-небудь, не бути наполегливим у чомусь, відступати. Будівельники не думали здавати свої позиції ні на день, ні навіть на годину (М. Ю. Тарновський); Здає позиції стара гвардія... А треба рухатися вперед (В. Гужва).

здава́ти / зда́ти собі́ спра́ву в чому і без додатка. Усвідомлювати що-небудь, здогадуватися про щось, розбиратися в чомусь. Він не здавав собі справи, він не пам’ятав себе, клекотів і тіпався весь, як божевільний, спостерігаючи, як Великін намагався звестись і не міг, оглушений, з розбитим об плінтус обличчям (І. Багряний); “Так, так...”,— шепотіла вона, не здаючи собі справи в тому, що десь уже сходилась публіка на її концерт, що на вулиці чекало на неї авто... (Л. Смілянський); Вона чогось мусила згадувати про Дарку, не раз навіть плакала при тому — чи за лялькою, чи за Даркою, вона якось сама не могла собі здати справи в тому (Леся Українка).

не́рви здаю́ть / здали́ чиї, у кого. Хто-небудь втрачає спокій, рівновагу, хвилюється, непокоїться. Оця несподівана підтримка незнайомої людини, довіра комісара .. так вразили Колосовського, що він відчув, як нерви його здають, і він тільки крайнім зусиллям волі стримав себе, щоб не розридатися (О. Гончар); Вперше за багато днів нерви здали у .. Марка Грицишина (Н. Рибак).