ЗВІКУВАТИ

вік вікува́ти / звікува́ти. 1. де. Жити де-небудь усе життя. — Тільки в мене й роду, що був син. А я одна вік свій звікувала у своїй хаті (І. Нечуй-Левицький); — Е-е,— скрипів Галатин,— перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Є. Гуцало). віки́ вікува́ти. А він таки собі подумав, що тут йому віки вікувати (А. Крушельницький). 2. ким. Бути, працювати ким-небудь усе життя. Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (О. Донченко).