ЗБИТИСЯ

збива́тися / зби́тися з доро́ги (з путі́, з шляху́ і т. ін.). Втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці; збочувати. Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка). збива́тися з дорі́жки. — Мене, Соломоновичу, от що пече: здається, з прямої доріжки ми збиватися стали (А. Дімаров).

збива́тися / зби́тися з ніг. 1. тільки док. Дуже втомитися, набігавшись, находившись або від різних клопотів. Вона (Марія), звичайно, тепер нітрохи не шкодує, що .. вистоювала біля мольберта тоді, коли її родина з ніг збивалася, аби встигнути (на прийом) від однієї графині до другої (М. Слабошпицький); — Хоч би ти, Софійко, помогла мамі справлятись, а то вона зовсім з ніг збилась сьогодні,— каже пан старшій дочці (Леся Українка); Ішла спішна евакуація, ішла чітка перестрілка, і я остаточно збився з ніг! (М. Хвильовий). 2. Знесилюватися в пошуках кого-, чого-небудь. Данило й Григорій з ніг збилися, розшукуючи старшого, а потім попленталися назад, бо ж повинен Левко нарешті з’явитися до воза (М. Стельмах); Салашистські шпики збилися з ніг, шукаючи цього невідомого патріота, що, ризикуючи життям, мужньо звертався до народу з ефіру (О. Гончар).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).

зби́тися з пантели́ку. 1. Заплутатися, розгубитися. Що ж я розказувала?.. Забула.. Що за напасть така!.. Почну, почну та й теє... і зіб’юсь з пантелику... (О. Стороженко); — Хочете — в суд дамо справу, а хочете,— хай громада в селі скаже вам про своє слово... Кавун так збився з пантелику, що не знав уже, що й сказати на це (П. Козланюк). 2. Втратити здоровий глузд, повести себе нерозумно, нерозсудливо. — Тепер час нам направити молодого раджу на пряму й добру путь, бо через ту свою селянку він зовсім збився з пантелику,— сказала цариця (І. Нечуй-Левицький); (Роман:) .. Наважався спершу все їй (Хведосці) розказати, а зустрівся з батьком її, не вмовчав і виявив серце! Чи я ошалів, чи з пантелику збився? (М. Кропивницький).

зби́тися з пуття́ (з шля́ху). Стати розбещеним, морально нестійким, здатним на погані вчинки; розпуститися. — Тобі так легко збитися з пуття в твоїх літах,— говорила стара Михальчевська на прощанні з Василиною (І. Нечуй-Левицький); Всі ж вони для неї, як рідні сини, а якщо котрий збився з пуття, то за такого серце болить ще більше (О. Гончар); (Іван:) Я збився з шляху, я потеряв (втратив) смак до чистого життя (І. Карпенко-Карий).