ЗБИВАТИСЯ

збива́тися / зби́тися з доро́ги (з путі́, з шляху́ і т. ін.). Втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці; збочувати. Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка). збива́тися з дорі́жки. — Мене, Соломоновичу, от що пече: здається, з прямої доріжки ми збиватися стали (А. Дімаров).

збива́тися / зби́тися з ніг. 1. тільки док. Дуже втомитися, набігавшись, находившись або від різних клопотів. Вона (Марія), звичайно, тепер нітрохи не шкодує, що .. вистоювала біля мольберта тоді, коли її родина з ніг збивалася, аби встигнути (на прийом) від однієї графині до другої (М. Слабошпицький); — Хоч би ти, Софійко, помогла мамі справлятись, а то вона зовсім з ніг збилась сьогодні,— каже пан старшій дочці (Леся Українка); Ішла спішна евакуація, ішла чітка перестрілка, і я остаточно збився з ніг! (М. Хвильовий). 2. Знесилюватися в пошуках кого-, чого-небудь. Данило й Григорій з ніг збилися, розшукуючи старшого, а потім попленталися назад, бо ж повинен Левко нарешті з’явитися до воза (М. Стельмах); Салашистські шпики збилися з ніг, шукаючи цього невідомого патріота, що, ризикуючи життям, мужньо звертався до народу з ефіру (О. Гончар).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).