ЗАЯЧИЙ

за́яча душа́. 1. Боязка, полохлива людина. Нічого, крім презирства, в неї (Ольги) до цих паненят нема, всі вони заячі душі (Я. Качура). 2. Уживається для вираження незадоволення, роздратування з приводу чого-небудь. (Ковшик:) Як же ти (Кандибо) смієш так ставитись до заслужених матерів, заяча твоя душа (О. Корнійчук).

із (з) за́ячий хвіст. Дуже мало. — Ну, я молодої (жінки) вже й не виню — пожила вона там зо мною із заячий хвіст! (Ю. Збанацький); — Охота є. Хоч одбавляй, та часу не те що обмаль, а з заячий хвіст (М. Рудь).

із (на) за́ячий (гороб’я́чий, гороби́ний, жа́б’ячий) скік. Дуже мало. На новий рік прибавилось дня на заячий скік (Укр.. присл..); Там того поля — на заячий скік! (Укр.. присл..); — Все прочитали, отче? — спитала щаслива мати… — Ще на заячий скік,— сказав дяк, ховаючи хустку до кишені (М. Лазорський); Зсунулася (скеля) на гороб’ячий скік — посунеться, на скільки схочемо… (Л. Смілянський).

не з за́ячого пу́ху. Небоязкий, хоробрий, сміливий. — Ну, от що. Ти мене не лякай. Я не з заячого пуху (Григорій Тютюнник).