Фразеологічний словник української мови
ЗАТУЛИТИ

затика́ти (затуля́ти) / заткну́ти (затули́ти) дірки́ (ді́рку). 1. чим. Наспіх, частково заповнювати нестачу в чому-небудь. А проте є, кажу, у мене обрисків зо два .., може, Ви ними заткнете дірку замість другої частини “Повії” (Панас Мирний); Важко було заткнути всі дірки в бюджеті мізерною зарплатою оркестранта (Л. Дмитерко). 2. ким. Використовувати кого-небудь з корисливою метою там, де виявляється на те потреба. — Подивися хоч раз навколо себе і побачиш, чого ти вартий. Адже тобою завжди дірки затикають, а ти — задоволений, радий! (М. Ю. Тарновський); — Не ставай за пасічника в Грицая! Чуєш? Він кепкуватиме з тебе .. Затуляє мною дірку на один місяць, а на ціле літо не просить до себе за пасічника (І. Нечуй-Левицький).

затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); (Демко:) Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); (Аврелія:) І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого (Мотрі) не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук). 2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Ф
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЗАТУЛИТИ


матиме такий вигляд: Що таке ЗАТУЛИТИ