ЗАРУБАТИ

заруба́ти (собі́) на но́сі. Добре, надовго запам’ятати. — Передусім ти от що зарубай на носі, Сергію: всяка щаслива в шлюбі жінка активно зичить такого ж щастя усім своїм подругам та чоловіковим друзям (Ю. Шовкопляс); — Дивіться всі на їхні муки — і зарубайте собі на носі: така смерть жде кожного (В. Малик); // Укріпитися в певному намірі. “Не я буду, а панування добуду!” — зарубала (Параска) на носі і ніколи не викидала з голови (Панас Мирний).