ЗАРІЗА

до зарі́зу, зі сл. потрі́бний, тре́ба і т. ін. Дуже, конче. — О, гранати!.. Потрібні до зарізу. Ми вже п’ять контратак відбили!.. (О. Гончар); Полковникові був потрібен “язик”. Як кажуть — до зарізу (І. Гребенюк); — Нам його зараз на заводі просто до зарізу треба,— Зоя ніби не почула слів Малахової. — Він і спеціаліст хороший (В. Собко).

як (мов, ні́би і т. ін.) на зарі́з, зі сл. годува́ти. Дуже ситно, щедро. Найме йому кухаря, щоб годувати Славка як на заріз (Л. Мартович).