ЗАПРАГТИ

скі́льки душа́ забажа́є (запра́гне, захо́че і т. ін.). 1. чия. Дуже багато, у великій кількості. (Юсуф:) В мене срібла-золота скільки твоя душа забажає. Я всю тебе обсиплю золотом, тільки будь весела! (І. Нечуй-Левицький). 2. чия і без додатка. Досхочу, без будь-яких обмежень. (Куче:) Там .. (у холодній) співайте собі.., скільки душа забажає (Леся Українка); Тут саме .. прийшла чутка, що .. дають там (в Сибіру) землі, скільки душа схоче (Грицько Григоренко); — Ти мені махорки дай, скільки душа моя потребує. Без махорки я не воїн (О. Довженко). — Гей, куме! — гукає Хома до Романа Блаженка.— Ходіть-но до мене персиків їсти. Їжте, скільки душа ваша запрагне (О. Гончар). скі́льки душі́ (ду́шеньці) забажа́ється. — Він (Захар) міг над нею (жінкою) куражитись, скільки душі забажається (Грицько Григоренко); Корова здоїлася без вибриків. Йонька продмухав у піні дірочку і цмолив, скільки душеньці забажа

чого́ (ті́льки) душа́ бажа́є (хо́че, пра́гне і т. ін.) / забажа́є (захо́че, запра́гне і т. ін.). 1. У достатній кількості, доволі. Нічого Бога гнівити, досі ми гаразд малися. Було всього, чого тільки душа багла (І. Чендей); Все йому (Федорові) є, чого душа забажає (Панас Мирний). 2. Те, до чого хто-небудь має потяг або чого хоче досягти. Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину (Леся Українка).