ЗАПОТИЛИЧНИК

да́ти / дава́ти запоти́личника (поти́личника) кому. Боляче вдарити кого-небудь (перев. по голові). Про людське око, він трусонув Степана, дав йому запотиличника (М. Стельмах); Мартоха .. дала потиличника Прісці (Леся Українка); Ніколи його не били, а батько й поготів. Дідусь в дитинстві любив дати потиличника, але то була не кара, а ласка (З журналу).

схопи́ти запоти́личника. Бути побитим за що-небудь. Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки (М. Стельмах).