ЗАПАМОРОЧИТИ

запа́морочити го́лову кому, перев. зі сл. у́спіх. 1. Призвести до переоцінювання своїх чи чужих досягнень, можливостей і т. ін. Успіх цей не запаморочив юнакові голови. Надто добре знав: перша робота ще не дає йому права пишатися своїм хистом (Ю. Шовкопляс); Синові успіхи запаморочили голову Лукерці Василівні (І. Сенченко). 2. Ви́кликати в когось почуття любові, закохати в себе, позбавивши здатності тверезо сприймати та оцінювати дійсність. — Що з тобою сталося, Тетяно? .. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський).

па́морочити / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка). Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (С. Воскрекасенко); // Виклика́ти стан, схожий на сп’яніння; п’янити. Їй (весні) додають сили й краси не самі солов’їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Ю. Смолич). 2. кому. Зваблювати кого-небудь, закохувати у себе. — Що з тобою сталося Тетяно?.. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський). 3. чим. Зацікавлюючи кого-небудь чимсь, ошукувати, обманювати, розраховуючи на наївність, довірлівість і т. ін. — Так ось що,— Ковалів підійшов до Батури впритул,— не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими наді