ЗАПАЛЮВАТИ

запа́лювати / запали́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. Збуджувати в когось сильні почуття або захоплювати кого-небудь. Помолившись, і я б заснув... Так думи прокляті Рвуться душу запалити, серце розірвати (Т. Шевченко); Чорні брови, чорні вуса (Миколи) запалили серце молодої дівчини (І. Нечуй-Левицький); Якась шалена злість засвітила їй очі і запалила серце (М. Коцюбинський).