ЗАНЕСТИ

куди́ і во́рон кісто́к (ко́сті) не зано́сить. Дуже далеко, в найвіддаленіше місце. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко). куди́ й во́рон не занесе́ ко́сті чиї. — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу, куди й ворон не занесе кості твоїх знайомих (І. Нечуй-Левицький). куди́ во́рон і кісто́к не зано́сить. — Ой, бійся скуки (нудьги), Нінко!.. Вона, як необ’їжджений кінь, може завести тебе в такі нетрі, куди ворон і кісток не заносить (С. Добровольський).

лиха́ годи́на несе́ / занесла́ (принесла́, приволокла́ і т. ін.) кого, зневажл. Уживається для вираження незадоволення з приводу прибуття когось небажаного куди-небудь або небажаного пересування кого-небудь кудись. Завалували собаки у дворі.— Когось несе лиха година! — промовив він і знову принявся (прийнявся) за чай (Панас Мирний); Занесла мене лиха година в невеличкий повітовий город N (В. Винниченко); І принесла-таки лиха година .. отого непросипленного п’янюгу,— зашепотів Єремія до Гризельди (І. Нечуй-Левицький); Прийшов (Осел). А Громовик до його (нього) обізвавсь: “Чого це ти тут опинився? І як це ти сюди пропхавсь?” “Приволокла лиха година!” (Л. Глібов).

смерть занесла́ (свою́) го́стру косу́ (ру́ку) над ким—чим. Хто-небудь може померти, загинути. Часом вона зупинялась. Потім схоплювалась і бігла знову. Бігла від смерті, що вже було занесла над нею свою гостру косу (І. Цюпа); Хіба б їй (Марії) легше було, коли б смерть занесла свою руку і над його (Андрія) чолом? (Ю. Бедзик).

яки́м ві́тром. Уживається для вираження доброзичливого здивування, радості з нагоди несподіваного приходу, прибуття кого-небудь. (Гиря:) Здоров, здоров, товаришу секретар! Яким вітром до нас?.. (М. Куліш); — Здрастуй, моя люба! — підходить до дружини, обнімає й цілує. В домі радісний переполох. — Здрастуй! Яким вітром, яким чудом ти тут (О. Довженко); — Яким вітром, Василю? — Не зважав на нього Крищук. — Хоч би подзвонив, написав (М. Олійник). яки́ми вітра́ми. — Пані Ольго! — здивовано розвів (Павлик) руками.— Якими вітрами? В таку негоду... (М. Олійник). які́ вітри́ зане́сли. — Які вітри занесли до нас? — спитав Косенко, міцно потискуючи руку Хромова (О. Копиленко).