ЗАЛІЗТИ

дух у п’я́ти хова́ється (лі́зе, захо́дить і т. ін.) / схова́вся (залі́з, зайшо́в і т. ін.) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже боїться, втрачає від страху здатність реально мислити. — Як піймав мене (постоялець) в лабети, як придавив, то в мене й дух у п’яти заліз! (Панас Мирний). уйшо́в аж в п’я́ти дух, діал. Глядів (панотчик) тривожно та несміло, обличчя зблідло, побіліло, Мов весь уйшов аж в п’яти дух (І. Франко).

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він (Тимошка) розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. (Андрій:) Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); (Гнат (один):) А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий). 2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої

лі́зти / залі́зти (полі́зти) в петлю́. 1. Наражати себе на смертельну небезпеку, свідомо ризикувати своїм життям. — Нащо самим у петлю лізти? .. Пропадем, усі пропадем (О. Гончар); Хуторянину думалось одне: розсипав він свої дні, як темну росу, і заліз у петлю (М. Стельмах). 2. Гинути, потрапивши у безвихідне становище. — Тобі, з твоїм характером, треба стати на одному. А то заробиш чахотку. Чи й… — обірвала, прикусила язика. Ірина сама доказала в думці: “Полізеш у петлю” (Ю. Мушкетик). 3. до кого. Потрапляти в залежність до когось. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш (І. Цюпа).