ЗАЛИШИТИСЯ

залиша́тися (лиша́тися) / залиши́тися (лиши́тися) поза́ду. Відставати в чомусь від кого-небудь. — Я старий. Але поки я живий — я йду вперед. Пам’ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (О. Довженко); Він (Санжар) хлопцями пишався, його улюбленець Захар позаду не лишався (П. Дорошко); Вона — на другому плані! Тепер Ніна Коробейник лишилася позаду (О. Донченко).

залиши́тися (лиши́тися, зоста́тися) без соро́чки. Дійти до крайнього зубожіння, до тяжкої скрути. Як у матері три дочки, так зостанеться без сорочки (М. Номис); А там, може, і таксу прибавлять. — А поки прибавлять, то ми без сорочки зостанемося (Панас Мирний).

(і) ду́ху не зали́шиться (не ли́шиться, не зоста́неться і т. ін.) від кого. Хтось буде вщент розбитий, знищений. — Ей, не впору... Якби вони припізнились на яку годину,— од них, проклятих, духу б не залишилось (М. Стельмах).

і насі́ння не ли́шиться (не зали́шиться, не оста́неться і т. ін.) від кого. Хтось повністю зникне, пропаде, згине. (Коритний:) Гей, люди, чи ви подуріли? Як невинного чоловіка бити, то не боялися, а того гниддя боїтеся! Та ж ми всі як візьмемося, то й насіння не лишиться від них… (М. Тарновський).

і слі́ду не лиши́лося (не залиши́лося, не зоста́лося і т. ін.). 1. чого, від чого. Щось безслідно зникло, назавжди забулося і т. ін. За один день викопали нові котловани, а від старих і сліду не лишилося (Іван Ле); В золотому труді віддамо ми Вітчизні всі сили, щоб і сліду руїн не лишилось на нашій землі (В. Сосюра); — З хатою нашою — зараз від неї й сліду не лишилось — пов’язаний у мене перший спогад про Григорія Тютюнника (Григір Тютюнник); Усі гілля (дерева) стерло і зм’яло, так що і сліду їх не зосталось (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. від кого. Хтось безслідно зник, загинув, пропав. Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? ..Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не лишиться? (О. Довженко); Не піду, доки в дворі не лишиться й сліду від шептух (Іван Ле); Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне, й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчик

ка́меня на ка́мені не лиши́лося (не залиши́лося, не зоста́лося і т. ін.) від чого і без додатка. Щось зникло зовсім, повністю загинуло, зруйноване, вщент знищене і т. ін. Все місто в руїнах. Каменя на камені не лишилося (В. Вільний); Фортеця була зруйнована, не лишилось, як кажуть, каменя на камені (З журналу); Від неї (теорії) не лишилося каменя на камені (З газети); — Я сюди ще прийду. Тоді не буде вам пощади, каменя на камені не зостанеться (Легенди..).

лиши́тися (залиши́тися, зоста́тися і т. ін.) в ду́рнях. Дати себе ошукати, бути ошуканим, одуреним. (Демид:) Ще кілька хвилин, і я б зостався в дурнях! (І. Карпенко-Карий).

лиши́тися (залиши́тися, зоста́тися і т. ін.) при пі́ковому інтере́сі, жарт. Зазнати невдачі, поразки і т. ін., утративши кого-, що-небудь. Тільки тепер вони збагнули — лишилися при піковому інтересі (В. Большак). залиши́тися при пі́кових інтере́сах. Чумак звернув увагу не на Ріту, а на її подругу Катерину. Через якийсь час вони одружились, а Ріта залишилась .. при пікових інтересах (Ю. Збанацький).

лиши́тися (залиши́тися, оста́тися і т. ін.) з но́сом, жарт. Зазнати невдачі, неприємності і т. ін. Він підійшов до Мухи і звично недбалим рухом запросив до танцю. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця.. А Володя лишиться з носом. Але сталося трохи не так (Д. Ткач); — Будинок не аварійний, зноситимуть його в наступній п’ятирічці.— З цим зносом,— сказав Вадик, — ми залишилися з носом (В. Добровольський).

мо́крого мі́сця не зали́шиться (не ли́шиться, не зоста́неться) від кого і без додатка. Хтось буде вщент розбитий, знищений. — Як шваркону з автомата — мокрого місця не залишиться! (П. Загребельний). мо́кре мі́сце зоста́неться. — Згинь, маро,— стиснув кулаки Одноконь.— Відійди, бо як повторю, то мокре місце од тебе зостанеться (М. Олійник).

не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Задирався Валет, що відчував Юркову незалежність, гордовитість і навіть перевагу в знаннях. Юрко в боргу не лишався (П. Дорошко); І один поперед одним Не лишалися в боргу (І. Воскрекасенко). 2. Відповідати добром або злом кому-небудь за щось; віддячувати. — Вируч, у боргу не лишусь! (І. Головченко і О. Мусієнко); — Я теж у боргу не лишився; гостей вам повну хату накликав! (А. Головко); Якщо люди зарадять Андрієві, то він не залишиться у боргу, відробить (С. Чорнобривець).

нема́ (нема́є, не було́, не залиши́лося і т. ін.) (ні (і)) ни́тки сухо́ї (рубця́ сухо́го) на кому. Хто-небудь наскрізь промок. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде (ніде) обсушитись (Г. Квітка-Основ’яненко); На ньому вже не було сухої нитки,.. ниючі плечі опали, розкисла шапка припала до чола й затуляла очі (А. Хорунжий); Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (С. Чорнобривець).

нічо́го (бі́льше) не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) (, як) кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

одна́ (ті́льки) тінь залиши́лася (зоста́лася) від кого. Хто-небудь дуже змарнів, схуд, має змучений, виснажений вигляд. Антон ледве впізнав сина, від якого залишилася одна тінь (С. Чорнобривець); А з Єлени вже тільки тінь зосталася .. Не було пощо (заради чого) жити. Чоловіка нема, дитини нема — для кого ж! (Г. Хоткевич).

(ті́льки) мо́кре мі́сце лиши́лося (залиши́лося, зоста́лося і т. ін.). 1. від чого, рідше з чого. Що-небудь зникло, перестало існувати. — Загинеш ні за цапову душу, пришиє якийсь шваб багнетом до землі, та й тільки мокре місце залишиться від твого “патріотизму” (Ю. Збанацький); // Щось втратило цінність, вигляд і т. ін., зазнавши згубної дії кого-, чого-небудь. Ледь торкнулась (праскою) мереживної оздоби,— від неї лишилося мокре місце (З газети); Від збірки оповідань тільки мокре місце лишилося. Бомбить її рецензент і зліва, і справа (З газети); З їхньої схованки тільки мокре місце лишилося (З усн. мови). 2. від кого. Хто-небудь зазнав поразки або загинув; перепало комусь. — А продовжуватиме баламутити людей, то викличемо з заводу робітників, і від вас тільки мокре місце залишиться (П. Кочура); — Згинь, маро, — стиснув зуби Одноконь. — Відійди, бо як повторю, то мокре місце од тебе зостанеться (М.

ті́льки (сама́ (одна́)) душа́ залиши́лася (лиши́лася) у кого. Хто-небудь зовсім зубожів, збіднів. — Хоч би ще троячку накинули,— .. кидає фурман.— Май, Онуфрію, совість! — гримнула на нього Петрівна.— Бачиш, що у чоловіка тільки сама душа залишилася (М. Стельмах).