ЗАКУРІТИ

аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Франко); // Дуже швидко зникнути. От він і сів на бричку: “торкай” — і тільки закурилось (А. Свидницький).