ЗАКИПІТИ

в душі́ закипа́ти / закипі́ти. Надмірно хвилюватися від припливу якогось почуття (гніву, незадоволення, роздратування тощо). Терентій, закипаючи в душі, прислухається ще якусь хвильку до музики, яку видобувають з інструмента темні циганські руки (М. Стельмах). в душі́ закипі́ло чиїй. — Кинь оту зброю додолу! Вона молодиці не личить, — сказав князь вже сердито. Єремія не зносив суперечності, і в душі його вже закипіло (І. Нечуй-Левицький).

о́чі зайшли́ (закипі́ли) слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, у кого і без додатка. Хтось ледве стримує плач або почав плакати, плаче. — Чого ви, Марусю, так задумались? Ваші очі зайшли сльозами. От-от заплачете! — спитала Христина (І. Нечуй-Левицький); — Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти.— Що ви говорите? — сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами (І. Нечуй-Левицький); У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись (С. Скляренко).

се́рце обкипа́є (закипа́є, облива́ється, схо́дить і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, облило́ся, зійшло́ і т. ін.) кро́в’ю у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває неспокій, тяжко переживає. У неї серце обкипає кров’ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та недостачу терпить її Йосип (Панас Мирний); Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров’ю, перед очима стояла пелена (Ю. Яновський); — Глузуєш? Та хіба тобі зрозуміти батькове горе… А в мене серце кров’ю обливається, коли подумаю, що ми без коня (П. Рєзніков); (Маруся:) “Як згадаю свою Україну, то моє серце кров’ю обіллється… Я неначе бачу, над Россю, на горі батьківську хату у вишневому садочку” (І. Нечуй-Левицький).

сльо́зи закипі́ли (закрути́лися) / закипа́ють на (в) оча́х у кого, кому і без додатка. Хто-небудь почав плакати. На її по-дівочому густих віях закипіли сльози (М. Стельмах); Матері, однак, не раз закрутилися сльози в очах, коли вона дивилася на поблідле лице дочки (Н. Кобринська); Старі козаки стояли нерухомо, і сльози закипали їм на старечих очах (О. Довженко). сльоза́ закрути́лася в о́ці. Гнат узяв сина на руки .. сльоза закрутилась йому в оці та гарячою краплею впала на лице дитини (М. Коцюбинський).