ЗАГРІБАТИ

гребти́ (загріба́ти, горну́ти і т. ін.) гро́ші лопа́тою, зневажл. Без великих затрат праці дуже швидко багатіти; наживатися. — Ну, там, Лесю, чоловік зразу багатіє .. Там гроші лопатою гребуть (М. Стельмах); Старший брат і ні гадки собі: лежить та загріба гроші лопатою — усе йому Бог дає (О. Стороженко); — Катанку купив. Так ви забрали собі в голову, що гроші в мене як полова — лопатою гребу (М. Стельмах); — Сказано, діду, що ти великий багач, по сто мітлів (мітел) щотижня продаєш, гроші лопатою загрібаєш (І. Франко).

хоч лопа́тою горни́ (греби́, загріба́й і т. ін.). Дуже багато чого-небудь. Розуму — хоч лопатою горни (Укр.. присл..); Отоді Клим і приглянувся до Онисьчиного залицяльника. Дуже привабливий, працьовитий .. А культури — хоч лопатою греби (М. Рудь).

чужи́ми рука́ми жар загріба́ти (вигорта́ти). Використовувати працю, зусилля інших у своїх інтересах, часто там, де небезпечно. — А ти (Василю) розумний? — уїдливо, гірко спитала Галя.— Ти розумний свою вину на чужих складати, чужими руками жар загрібати (Панас Мирний); Я зостаюсь при моїй думці про “Громадський голос”, себто, що дати на нього гроші, то все одно, що кинути їх у піч, сі панове, очевидно, хотять (хочуть) чужими руками жар загрібати, та ще щоб ті руки їм же платили (Леся Українка); Розумні люди завжди чужими руками жар вигортають, а дурні поперед батька в пекло лізуть... (М. Стельмах).