ЗАГИН

до сме́рті (до заги́ну). 1. До кінця життя. Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (Укр.. присл..); Не плач, Катерино, не показуй людям сльози, Терпи до загину! (Т. Шевченко); Буде в серці отак до загину: Де б не був я, куди б не йшов — Материнське тепло Батьківщини І твоя неспокійна любов (Л. Дмитерко). 2. з дієсл. Дуже, надзвичайно. Угорці не на жарт переполошились. Вони й раніше були вже до смерті залякані пропагандою (О. Гончар); Артемові Степановичу мимоволі згадалися часи, коли його, корінного киянина, до смерті зацікавив міський транспорт — так звані конки (Ю. Збанацький).