ЗАБУТИ

забу́ла смерть про кого. Хтось дуже довго живе, не вмирає. — Забула десь і тая смерть про мене.— Зітхнувши тяжко, він (дідок) озвавсь (Л. Глібов).

забу́ти (і) доро́гу. Перестати відвідувати кого-, що-небудь; довго не бувати десь. Наш шановний зоотехнік забув і дорогу на ферму (Я. Гримайло); — Я ж і кажу — дорогу забув до нас. Скоро й рідного брата не пізнаватимеш (В. Захарченко).

забу́ти язика́ в ро́ті. Втратити здатність говорити (через переляк, розгубленість тощо). Андрій з ляком дивився на Ґудзя. Він навіть язика забув у роті (М. Коцюбинський).