Фразеологічний словник української мови
ЖУВАТИ

жува́ти (пережо́вувати) жу́йку, зневажл. 1. Нудно і настирливо повторювати те саме. Я не випадково зупинився на громадській діяльності молодого композитора, бо й досі міщанин жує жуйку про його якусь “богемність” (З газети); — Дуже багато у нас слів, та мало діла, .. досить пережовувати жуйку, треба серйозно братися за роботу (З газети). 2. Невиразно, нерозбірливо говорити; вести пусту, нецікаву розмову. — Та помовч уже, Трохиме,— не втерпіла бабуся.— Таких мимрачів гидко й слухати: не говорить, а жуйку жує (М. Стельмах).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) кло́ччя жува́ти. 1. зі сл. говори́ти. Невиразно, нерозбірливо. Говорить мов клоччя жує (Укр.. присл..); — Що він говорить мов клоччя жує? — тіпнуло Мартохою (Є. Гуцало). 2. Нудно і настирливо повторювати те саме. — Ти знов-таки своєї? От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя! (Леся Українка).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЖУВАТИ


матиме такий вигляд: Що таке ЖУВАТИ