ЖИТТЯ

ва́жити голово́ю (життя́м) чиєю (чиїм). Наражати кого-небудь на смертельну небезпеку. — Боже, він жартує! Ви ж головою важите своєю!.. Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали! (Леся Українка); Чи міг ще раз важити своєю головою, тепер уже напевне знаючи, що вмре (В. Козаченко); Вже скільки разів він (козак) наражався на небезпеку, скільки разів важив своїм розхристаним життям, а проте ласкава доля поки що не зраджувала його: в лиху годину вона дбайливо відводила від нього кістляву руку смерті (С. Добровольський); Але ж там було небезпечно. Я не міг важити вашим життям (Ю. Яновський).

викре́слювати (витра́влювати) / ви́креслити (ви́травити) з (своє́ї) па́м’яті (з (свого́) життя́) кого, що. Змушувати забути. Хотів викреслювати її (сторінку історії) геть з пам’яті, але не міг (І. Багряний); Вона навіть рахувала день свій з тої хвилі, коли могла врешті бути з о. Василем. Решту ж вона охоче викреслювала з свого життя (М. Коцюбинський); Один факт (для ілюстрації соціологічного спостереження), щоправда, був, він сам уписувався в те дослідження, але я волів його швидше забути, раз і назавжди викреслити з пам’яті (А. Дімаров); Ніякий час не витравить з пам’яті злочинства фашизму! (П. Автомонов).

відда́ти / віддава́ти життя́. 1. перев. за кого—що. Загинути, борючись за кого-, що-небудь, захищаючи когось, щось. (Деїфоб:) Наш Гектор міг життя віддати, жінку залишити, осиротити сина для рятунку або для честі Трої (Леся Українка); Готова за волю щохвилини життя віддати молоде (В. Сосюра); — Хто не охочий віддати своє життя за волю України, той нехай іде геть з нашого табору (А. Кащенко); Синам, що віддають життя за отчий дім, Що волю принесли крізь непроглядний дим, наш Київ Золоті розкрилює Ворота (М. Рильський). 2. кому, чому. Повністю присвятити себе кому-, чому-небудь. (Річард:) Я все життя віддав зрадливому, невдячному кумиру... (Леся Українка).

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. (Хоменко:) Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

вкороти́ти ві́ку (життя́) кому. Убити кого-небудь. Була се вість, мабуть, правдива, Що пан один із добрадива йому (комісарові) за півбутелька (півпляшки) пива Трохи не вкоротив віку (І. Франко); — Петро ніяк не міг одірвати думок від образу дорогої Сари. Усе переконувало його в тому, що Гершко вкоротив їй життя (М. Старицький); — Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! — і руками показав, як вкоротить життя Стадницькому (М. Стельмах); // Призводити до передчасної смерті. Невже вона схоче, щоб він пропадав марне, ні за що, вкоротив собі віку молодого? (М. Коцюбинський).

вступа́ти (входи́ти) / вступи́ти (ввійти́) в життя́. 1. Починати діяти самостійно. Вступило в життя нове, повоєнне покоління.. Виросли сини і внуки (П. Інгульський). 2. Виникати, з’являтися, поширюватися або застосовуватися. В життя вступають Нові будівлі В шахтарськім місті Труда і слави (Г. Бойко); Входять у життя і диски з внутрішньою ріжучою кромкою (З газети).

дава́ти / да́ти життя́ кому, чому. Створювати умови, можливості для розвитку, розквіту чогось. За своє п’ятдесятиріччя .. навчальний заклад .. відкрив і дав життя трьом тисячам талантів з народу (З газети).

ди́хати (жи́ти, життя́) не дава́ти кому і без додатка. Створювати тяжкі, нестерпні умови для кого-небудь, настирливо докучаючи, набридаючи чимсь. (Секлета Семенівна:) Ну за що ти мене образив..? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! (М. Куліш); — А як не дають жити? Що тоді? (Панас Мирний); Видима смерть гналась за ними. Землею чеченські шаблі та броньовики, а з неба життя не давали французькі аероплани (О. Гончар).

загуби́ти вік чий. Змарнувати кращі роки життя, зробити їх безрадісними, нещасливими. (Лукаш:) Тимоше, друже! Не загуби свого віку веселого, а ще гірш чужого... Не вернеш... (Марко Вовчок); Лиш інколи прокидалась в ній свідомість свого стану, і тоді серце обливалось жалем до тих, через кого вона загубила свій вік молодий (М. Коцюбинський). загуби́ти життя́ чиє. Я не знаю нічого в світі і не читав нічого, і не чув нічого дурнішого, ніж державні методи і практика виробництва кінокартин в нашій великій країні. Я марно загубив своє життя (О. Довженко).

збавля́ти / зба́вити ві́ку (життя́). 1. Убивати, губити кого-небудь. — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш? Чому мені злої долі Чом віку не збавиш? (Т. Шевченко); Піде (ведмідь), було, по лісі і душить та роздирає все, що здибле: одно з’їсть, а десятеро й так покине, тільки дармо життя збавить (І. Франко). 2. Нівечити, робити безрадісним і коротким чиєсь існування. І прожили ми з жінкою. І, дякувати, живемо й понині. А ось ти... Ти збавиш Сянці віку (Г. Колісник); Даремну кинь турботу і прийми се горе, якого розум твій ні воля не поборе,— бо дарма тільки той життя збавляє, хто побивається, де ради більш немає (Уляна Кравченко).

зв’я́зувати / зв’яза́ти своє́ життя́ (себе́, свою́ до́лю) з ким. Вступати до шлюбу, одружуватися з ким-небудь. Чи кохала його, йдучи до шлюбу, зв’язуючи з ним своє життя, чи знала тоді це почуття? Мабуть, що ні (Г. Коцюба); Відтоді, як вона зв’язала себе з тим пияком, вигляд у неї стає дедалі згорьованіший, змучений (О. Гончар); Не вдалося (Уляні) колись з ним зв’язати своєї долі, то хоч зараз посидить коло нього (Д. Бедзик).

зложи́ти (покла́сти) життя́ за кого—що і без додатка. Загинути, борючись за кого-, що-небудь, захищаючи когось, щось. Я непокриту голову свою схиляю низько.— Спіть, мої герої, ви полягли в кривавому бою, зложили ви життя своє недаром (І. Гончаренко); (Ряженко:) За наше всенародне життя вони своє життя поклали (І. Микитенко).

кінча́ти / кінчи́ти (життя́) на ши́бениці. Бути покараним на смерть через повішення. Вона весь час була впевнена, що Гриша неодмінно, обов’язково кінчить на шибениці (А. Головко).

кла́сти / покла́сти життя́ (живі́т). Гинути, вмирати, захищаючи, відстоюючи кого-, що-небудь. Грізний баритонний голос його набирав сили,— Тоді ще й про таких, як ми, згадаєте. Що життя клали (О. Гончар); (Ряженко:) Погиб мій близький сусіда, Гнат Чорнобривець, погибли й ваші сусіди, люди добрі. За наше всенародне життя вони своє життя поклали (І. Микитенко); Боярин Семен Олуєвич підніс руку з мечем, і галас ущух.— Клянуся живіт покласти за князя Данила (А. Хижняк).

наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) голово́ю. Гинути в боротьбі, в бою і т. ін. Щодня, щогодини наш брат накладає головою у війні з ворогом (П. Колесник); Колись у цьому монастирі жила й тут таки померла .. черниця Марія, в мирі Мотрона Кочубей, донька того Кочубея, генерального судді, що наклав головою на пласі в Борщагівці (М. Лазорський); І за це вони… наклали головою ось в цих мурах (І. Багряний); Порозмітала їх козацька сила. Багато шляхти наложило головою (Я. Качура). життя́м наложи́ти. Та й громадянином, певно, не був, щоби думку подавши, Твердо устояти в ній і за правду життям наложити (М. Зеров).

на кра́йнім (кра́йньому) поро́зі життя́. Перед смертю. На крайнім порозі життя оддав старий своє, літами та негодами побите, серце малій дитині! (Панас Мирний).

на схи́лі ві́ку (літ). При наближенні старості, кінця життя. На схилі віку Марко Лукич постійно не працював у трупі, а більше гастролював (М. Кропивницький); Уже зайшли серпневі темні ночі. На схилі літ, в ясний ранковий час, Коли роса мої зволожить очі, Я осміхнусь і пригадаю вас (Л. Первомайський). на схи́лку літ (днів). Згорьований, збідований, він (Т. Шевченко) на схилку літ ділився з майбутніми шанувальниками: “40 літ праці не принесло мені ані грошей, ані слави”… (З журналу); (Ярослав:) Так, беремо ми в юності супругу. Проте її не знаємо тоді, І лиш в тривогах, втратах і біді На схилку днів пізнаємо в ній друга (І. Кочерга). на схи́лі життя́. — Діти, діти,— казала мати вечором, коли ті йшли спати.— Що то з вас буде? — і в її голосі та її очах вичувалося стільки до них любові.., що світ, навіть коли б його одним великим злом вважати, то задля однієї крапельки тієї любові варто жити, боліти і на глибокому схилі життя ві

нема́ (нема́є, не було́, не ста́ло і т. ін.) життя́ перев. кому. 1. через кого, від кого. Хто-небудь дуже докучає, завдає великих неприємностей комусь, заважає нормальному плину життя. — Собаки й вівчарі твої, Усі ви — вороги мої, Од вас мені життя немає (Л. Глібов); Він сердито жалівся: і так од голоти життя не стало, а тут ще Гущу пустили (М. Коцюбинський). 2. перев. без кого—чого. Хто-небудь позбавлений душевного спокою; комусь дуже погано. А тепер я ходжу, світом нуджу, нема мені життя без Насті… Як не буду з нею жити, то буду в сирій землі гнити (М. Коцюбинський); — Так-так,— підхопили двораки,— без землі що?.. Без землі життя нема! (Панас Мирний); — Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи. Все рівно дома життя не буде (Григір Тютюнник).

не ма́ти життя́. 1. від кого, через кого—що і без додатка. Жити неспокійно, нервувати, зазнаючи великих неприємностей від когось, від чогось не бути спокійний. На Щуку хтось бомагу (бумагу) в суд подав, Що буцімби вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав (Л. Глібов). 2. без кого—чого. Тяжко переживати відсутність кого-, чого-небудь. Не мали вони життя без дітей, без щоденних батьківських клопотів (З газети).

не на життя́, а на смерть. 1. Не шкодуючи власних сил, не боячись за своє існування. Здавалося, що весь ярмарок, від старого до малого, розділився надвоє — багаті за Грицька Святоху, а бідні з Андрієм Забарою,— і билися не на життя, а на смерть (П. Рєзніков). 2. Непримиренний, жорстокий, нещадний (про боротьбу, битву і т. ін.). Боротьба (з фашизмом) йде не на життя, а на смерть, і чимало вилетить, очевидно, з цього життя недоброго, дурнів і пошляків (О. Довженко); Це була небачена в історії самовіддана боротьба не на життя, а на смерть. Тільки в партизанські загони, що діяли на території Білорусії, вступило понад сорок тисяч мінчан (З журналу). на життя́ і смерть. Вона бачила, що тепер настала рішуча хвиля, що на тій вузькій кам’яній плиті мусить розігратися боротьба на життя і смерть (І. Франко); Все (в печі) тріщало, ламалось і бухало полум’ям, немов там на життя й смерть бились розпечені дракони (М. Коцюбинський).

ніко́ли в сві́ті (в житті́). Ні в який час, ні за яких обставин; зовсім. Маруся маленька,.. має надію, що як собі затулити хоч одне очко (обох вона ніколи в світі не затулить,— хоче усе бачити) —..то й не знайде ніхто (Марко Вовчок); Ви вже, дорослі, поясніть, що це воно таке — син одиначки? Що це, коли батька ні разу й у вічі не бачив. І слова ніколи в житті не чув! Як це буде по-вашому? (О. Гончар).

обірва́ти життя́ чиє. Призвести до смерті, до загибелі; згубити, убити когось. Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини.. — 22 червня 1941 року — обірвала життя письменника-патріота (С. Тудора) (Іст. укр. літ.); Невблаганна смерть обірвала життя майстра. Але продовжують жити його твори (З газети); Тяжка хвороба обірвала життя людини. І все (З журналу).

піти́ в моги́лу (з життя́, від нас, до Бо́га і т. ін.). 1. Померти. При мені вже тоді з діток Марушка четверта в могилу пішла (А.Тесленко); Молодий і запальний поет Ярослав Шпорта .. був поранений і молодим пішов із життя (Т. Масенко); Де вони поділи побратима? Чи живий він, чи пішов до Бога? (Леся Українка). 2. тільки піти́ в моги́лу. Залишитися невідомим, таємним. — Ніхто й слова не почує про тебе. Що було між нами — в могилу піде! (М. Стельмах).

поверта́ти / поверну́ти до життя́. 1. Відновлювати кому-небудь сили, бадьорість після душевного занепаду, переживань і т. ін. То гусла кров, то, повна дзвона (дзвону) й гула (гулу), у жилах клекотіла і текла… І до життя мене ти повернула любов’ю, що в душі твоїй жила (В. Сосюра); // Наповнювати життям, оживляти (про ґрунти, землі і т. ін.). — Оце людина! Мертві піски повертає до життя кучугурні наші. Каракуми виноградниками вкрила (О. Гончар). 2. Виліковувати важкохвору людину. — Мене підібрали санітари, відвезли до шпиталю, а там хірурги зшили, .. і, як бачите, повернули до життя (В. Гжицький).

поверта́тися / поверну́тися до життя́. Ставати знову здоровим. Він дихав якось переривчасто, з натугою, і лице його відвічувало незбавну радість людини, що повертається до життя (Григорій Тютюнник).

подарува́ти життя́ (рідше життя́м) кому. Залишати живим, помилувати кого-небудь. Лев прокинувся, зловив її (Мишу) і хотів з’їсти. Але Миша стала благати його відпустити її і навіть обіцяла віддячити йому, якщо він подарує їй життя (Переклад М. Лукаша); Пройшли літа. Мужніє ліра. А все в уяві зір жовніра над змовклим боєм, шумом трав і над похмурою рікою, коли я твердою рукою йому життя подарував (В. Сосюра); Ткачі здебільшого стоять, мов на суді, наче ждуть, чи їх на смерть засудять, чи життям подарують (Леся Українка).

позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку). Умертвляти, убивати кого-небудь. Удвох із .. дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі… (Ю. Яновський); Через якусь дурну вигадку, якусь нісенітну легенду він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя (М. Коцюбинський); — Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив І відіслав би в оселю Аїда (Переклад Б. Тена).

позбу́тися життя́. Померти, загинути. — Коли хочеш позбутися життя, то вийди з хати,— понуро перший відказав і змовк (Леся Українка).

поплати́тися життя́м (голово́ю) за що і без додатка. Загинути, вмерти за щось скоєне, допущену помилку і т. ін. (Молодший лікар:) Несила мені… розв’язати це зразу. Адже ж за невдачу доведеться життям поплатитись обом… (О. Левада); Вона .. вийшла на партизанів і за це поплатилася життям (І. Головченко і О. Мусієнко). поплати́тися вла́сною голово́ю. За свій промах йому довелось би поплатитися першому, може, навіть власною головою (О. Гончар).

прийти́ / прихо́дити на (у) світ (в життя́). Народитися. Відколи Гапка прийшла на світ, Мартоха злагодніла (злагідніла) до чоловіка (Леся Українка); Сам Амор Діонин, кажуть, серед нив прийшов у світ (М. Зеров); Батько новонародженого був просто на сьомому небі, що в життя приходить ще один Мамайчук (О. Гончар).

проводи́ти / прове́сти в життя́ що. Здійснювати, втілювати на практиці що-небудь. Директори пробували проводити в життя нові реформи (З газети); (Огнєв:) Чекаю на запитання. (Горлов:) А чого чекати? Розкажи, чому оперативний план не провів у життя? (О. Корнійчук).

пройти́ / прохо́дити шко́лу (життя́). Набути досвіду, змужніти, загартуватися в чомусь. Десятки українських літераторів добру школу життя проходили на будівництві Дніпрогесу, де кожен працював не місяць, не два, влітку і взимку (З газети).

проща́тися / розпроща́тися (попроща́тися) з життя́м (з (бі́лим) сві́том). Умирати, гинути. І не думайте втікати: кругом драгуни! — Хто не вийде — прощайся з життям! — По списках будуть викликати! (М. Стельмах); То була стріла в слину гадячу обмочена.. І запекло Івана під серцем, і чує він, що з світом прощається (Легенди..); Скрипаленчиха вже давно б із життям розпрощалась, коли б не трималася поки що душа в тілі надією на побачення з сином (Ю. Збанацький); Всіх барон від того часу вільними зробив, На розп’ятті в тім поклявся Та й зо світом розпрощався (П. Грабовський).

путі́вка в життя́. Те, що відкриває кому-, чому-небудь дорогу до чогось, дає можливість зайняти певне становище у суспільстві. Я вас завжди любитиму, бо ви мені дали путівку в шахтарське життя (Ю. Яновський); Буковинський ансамбль дає путівку в життя пісням сучасних композиторів (З журналу); Уже сьогодні дістає путівку в життя великовантажний самоскидний автопоїзд у складі тягача і причепа загальною вантажопідйомністю двадцять шість тонн (З журналу).

розлучи́тися зі сві́том (з життя́м). Умерти. (Таранець:) Горе та лихо, лихо та горе, одно за одним іде.., напада на чоловіка, душить його, а він не хоче розлучитись з світом (Г. Квітка-Основ’яненко); Його повісили сірим світанком під жахливі крики цілої тюрми. Молодий мрійник розлучився з життям під гуркіт і шал нашого протесту (Ю. Яновський).

світ не ми́лий (не лю́бий) кому. Хто-небудь зневірився, відчув байдужість, відразу до життя. Одного часу став мені світ не милий. Так мені тяжко, так мені було важко, наче ота скеля лягла на мої груди (І. Нечуй-Левицький); Видно, Устим Сидорович за ним, за Степанком, сумує, от йому й світ не милий (Ю. Збанацький); І звідки батько завжди знав, чого тобі хочеться? Не питаючи, зробить саме те, без чого тобі світ не милий саме цієї миті (О. Сизоненко); світ не мил. Тепер мені світ не мил без нього!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). життя́ не ми́ле. Обізвався побратим.., промовляє,— мов ножами крає: “Що минуло, те вже не вернеться.. Вже мені тепер життя не миле, чи в темниці, чи на вільній волі” (Леся Українка).

скінчи́ти дні (життя́, шлях і т. ін.). Померти. Як скінчу життя, Щоб не чути більш образ,— Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (П. Грабовський); Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий (Леся Українка).

скла́сти / склада́ти го́лови (життя́, кістки́, ко́сті). Загинути, вмерти. У львівській цитаделі (за pоки фашистської окупації) склали голови багато поляків, чехів, французів (П. Інгульський); І скінчиться його довічна мандрівка, і складе він .. свої старі натруджені кістки (М. Коцюбинський); За цю насмішку свої кості складеш (М. Стельмах); Кричали за святую Русь, а виявились просто ландскнехтами, найманим військом, що з чужою зброєю в руках, з чужими радниками при штабах складали свої голови в боях за чуже (О. Гончар). скла́сти голі́воньку. (Цар:) Ти вчинив по-молодецькому, Удалий боєць та купецький син, Що сказав усе ти по совісті. Сам же йди по-молодецькому на високеє місце лобнеє, Склади свою буйную голівоньку (Переклад за ред. М. Рильського).

спра́ва життя́ чийого. Щось надвичайно важливе, серйозне для кого-небудь. Маю робити й робити Те, що належить мені.., Те, про що ми говорим: — Справа мого життя (П. Дорошко).

стра́тити життя́. Загинути. Хотів він (метелик) бачити якнайближче те ясне сонце, яким йому здавалась лампа. Чи думав же він, що там життя стратить? (Леся Українка).

укоро́чувати / укороти́ти ві́ку (вік, життя́, заст. живота́) кому, чийого і без додатка. Призводити кого-небудь до передчасної смерті. — Помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість, не вкорочуйте мого віку (М. Коцюбинський); — Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! — і руками показав (Роман), як вкоротить життя Стадницькому (М. Стельмах); — Його (Анхиза) сивуха запалила і живота укоротила (І. Котляревський).

хапа́тися за життя́. Виявляти велике бажання жити, незважаючи ні на що; намагатися, прагнути вижити, докладаючи великих зусиль. Він уже хапався за життя не так очима, як пересушеними вухами, прикладаючи до них довгі і жовті, мов свічі, пальці (М. Стельмах).