ЖИТИ

ди́хати (жи́ти, життя́) не дава́ти кому і без додатка. Створювати тяжкі, нестерпні умови для кого-небудь, настирливо докучаючи, набридаючи чимсь. (Секлета Семенівна:) Ну за що ти мене образив..? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! (М. Куліш); — А як не дають жити? Що тоді? (Панас Мирний); Видима смерть гналась за ними. Землею чеченські шаблі та броньовики, а з неба життя не давали французькі аероплани (О. Гончар).

жи́ти за́днім умо́м (ро́зумом). Правильно оцінювати свої дії та вчинки лише після їх звершення, здійснення. — І отак я все життя — заднім умом живу. Ну, чого я з дому поїхала?! І куди мене лиха година несе! (А. Головко).

жи́ти не хлі́бом єди́ним (одни́м), книжн. Крім матеріальних, мати й духовні інтереси. Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх: — Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (А. Головко); Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним. Істинно так... коли маємо хліб на столі (Б. Олійник); Усвідомлення духовних цінностей вже здавен відкарбувалося в мудру й лаконічну формулу: не єдиним хлібом живе людина (З газети).

жи́ти одни́м (сього́днішнім) днем. Задовольняти тільки свої найближчі інтереси, нічого не думати про майбутнє, не мати перспектив. — Є люди,— сказав нарешті (Тритузний),— що мало чим цікавляться, я їх дрібнодухами чи й зовсім пустодухами назвав би... Одним днем живе, як та качка: ряски нахапавсь, воло набив і чого йому ще... (О. Гончар); Дрібносерійний характер виробництва призводив до того, що плани складалися відповідно до поточної потреби в тих чи інших деталях. Образно кажучи, завод жив одним днем (З журналу).

жи́ти свої́м ро́зумом (умо́м). Дотримуватися власних поглядів, переконань і т. ін. — Не майте гніву на мене, коли не так щось. Думаєш порадити, помогти, а кому ті поради потрібні. Кожен живе своїм розумом, на чужий не зважає (Є. Гуцало); — Оце накрутив,— промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум.— І складно й жалібно. Хто це тобі так — чи не до дяка ходив? Кулик несподівано образився: — Своїм умом живу (О. Гончар).

жи́ти чужи́м ро́зумом. Дотримуватися не власних, а чиїхсь поглядів, переконань і т. ін. — Ні, нічого не скажу зараз. Бо нічого ще до пуття не знаю. А чужим розумом жити не хочу. Розберуся трохи в цьому сам, тоді й поговоримо (А. Головко); (Алік:) Я хочу вчитися і буду вчитися. Щоб знати все, розумієте, все! Більше за вас, більше за всіх... за всіх отих безмозких нікчем, які живуть чужим розумом (Л. Дмитерко).

наказа́ти до́вго жи́ти. 1. Умерти. — А чи знєш, брате, ось що? Брат Павлусь наказав довго жити (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. ірон. Перестати існувати, вийти з ужитку (про щось). — Боже ж мій, Корній Іванович? А борода, а вуси?.. — Е! Тю-тю, можна сказать, борідка. Наказала довго жить (В. Чечвянський); А ще кажуть, що “контактна комісія” наказала довго жити. Зовсім ні, панове! Двовладдя залишилось (З газети); Чоботи наказали довго жити (З усн. мови).