ЖИВИЙ

болю́че (живе́, найболю́чіше і т. ін.) мі́сце чиє, у кого і без додатка. Те, що найбільше турбує когось, що є причиною чиїх-небудь переживань, неприємностей і т. ін. Ксьондз старався повернути бесіду на інше поле, бо йому неприємно було чути нарікання на члена корпорації, але гуцули попали на своє болюче місце (Г. Хоткевич); — Не дай Боже з хлопа пана! — примівка муляра вразила його в саме болюче місце: він був з хлопського роду і тепер, ставши “паном підмайстром”, дуже стидався свого походження (І. Франко); Збори гудуть, як схвильований вулик: попала молодичка на болюче місце (В. Бабляк); —Ага, бачиш, що мої слова попали тобі в живе місце! — кричав він, сміючись (І. Франко); Земля була .. дошкульним місцем старого Плачинди (М. Стельмах).

бра́ти / взя́ти за живе́ кого і без додатка. 1. Дуже хвилювати, бентежити кого-небудь. Народу зійшлось дуже багато. Жнива! Підготовка до них — за живе кожного бере… (Є. Кротевич). 2. Дуже дошкуляти кому, вражати кого-небудь, торкаючись найболючішого. Видно, Родивон гострим словом дойняв пастуха. Саву взяло за живе, він переймається гнівом (К. Гордієнко). хвата́ти за живе́. Ага, думаю, хватає за живе. Сатира потрібна. Перейшов на сатиричні оповідання (О. Ковінька).

в живі́ о́чі. 1. зі сл. оббира́ти, окрада́ти і т. ін. Явно, відкрито, вочевидь. (Пані Трацька:) В живі очі окрадають… а він (пан) нічого собі! (І. Франко). 2. зі сл. говори́ти, бреха́ти і т. ін. Безсоромно, безсовісно. Знав я таких, що в живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок).

взя́ти на живу́ ни́тку. Тимчасово, нашвидку, неміцно закріпити що-небудь так, щоб легко можна було зняти, розплутати і т. ін. Поклав (Павло) на обидва борти гвинтівку, до неї прив’язав плащ-палатку і міцно прикрутив її до корми ..— Лягай, інженере, відпочивай. Тільки пришвартуй її міцніше, щоб не одірвалася. Я на живу нитку взяв, щоб показати тобі конструкцію (В. Кучер).

влучи́ти в живу́ ра́ну чию, кого. Зачепити найвразливіше те, що найбільше хвилює, непокоїть кого-небудь. Коли Юлічка запитала його про сестру, він не міг відповісти одразу. Це запитання влучило прямо в його живу, незагоєну рану. Адже він справді мав-таки десь сестру, свою щебетушку Зінку, вивезену в запломбованому вагоні на німецьку каторгу (О. Гончар).

впекти́ у живе́. Торкнутися того, що найбільше хвилює, турбує кого-небудь. — Нащо знімаєш (вузлики з зерном)? Настане весна — лани засієш.— Це Андрій так впік (Маланку) у живе (М. Коцюбинський).

добира́тися / добра́тися до (сами́х) печіно́к (до живо́го). Завдавати прикрощів, дуже дошкуляти. Нас проймав нестямний жаль І добиравсь аж до живого (Панас Мирний); То Січкар падкий на такі штуки, а він (Варчук) і без них обійшовся б, коли б не чіпали його, не добиралися до печінок (М. Стельмах); — Куди, руда? — кричить Грицько на овечку, що одрізнилась від отари .. вхопити свіжої травиці та хоч крапельку проквасити душу од тієї страшенної пилюги, що до самих печінок добиралася, давила (Панас Мирний); Потім слова швидшають, грубішають .. і знову добрішають, щоб згодом .. добратись до печінок (М. Стельмах).

до живо́го ті́ла, зі сл. би́ти, катува́ти і под. Дуже сильно. — Що з тобою таке: чи ти здужаєш, Чіпко? — Побили сучі сини до живого тіла, як печене болить (Панас Мирний).

допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до (живо́го) се́рця і т. ін.) кого і без додатка. Дуже зачіпати, боляче вражати кого-небудь, торкаючись чогось найболючішого. За візком уїдливі Копитькові діти бігли, допікали до живого серця (Я. Качура); Допік, дозолив до живих печінок (Укр.. присл..); От тільки покійна свекруха було не раз допече до живого, та й то: я було змовчу (Леся Українка); (Параска:) Хочу сердитися й буду!.. Бо ви мене до живих печінок дошкулили!.. (Б. Грінченко); — Слова Ступакової дійняли Сиволапа до живого (Д. Ткач); — Доїли ж ви мене до живих печінок! ..— сварилась (Мася) (А. Свидницький); Тут Демчиху, мабуть, допекло до серця, бо аж засичала (Марко Вовчок).

дохо́дити / дійти́ до живо́го (до (сами́х (живи́х)) печіно́к) кому і без додатка. Дуже діймати кого-небудь чимсь; дошкуляти комусь. До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить — тільки бідній матері допекло (А. Свидницький); Вони (пани) собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! — А нашому братові дошкуля, до самих печінок доходить,— веде річ перший (Панас Мирний); Вона не чула ще від нього приязного слова, не мала поради! І так вже їй остогидло, так остобісіло, до живих печінок дійшло! (М. Коцюбинський).

жива́ ду́мка. Новизна, свіжість, оригінальність. Рідко можна тепер бачити балетні вистави, а ті, що бувають, такі жахливі, без смаку й організації, без живої думки (Ю. Яновський).

жива́ душа́. 1. Людина. Єсть у мене діти, та де їх подіти? Заховать з собою? — гріх, душа жива (Т. Шевченко); Іноді занишкне в кузові, навантаженім табуретками, що їх вихованці роблять в майстернях, щоправда, на прохідній .. втікача неодмінно виявлять, і вахтер наказує: “Ану, вилазь, чоловіче! Ти ж таки жива душа, а не табуретка” (О. Гончар). 2. Живий, з ознаками життя. Став (Чіпка) одбирати своє й у свого брата, заможного козака: обдере, як липку, тільки живу душу на світ пустить (Панас Мирний).

жива́ леге́нда. Людина, яка зробила щось особливе, надзвичайне, а також героїчний вчинок, подвиг, нерідко пов’язаний із смертельною небезпекою і т. ін. І слово, і діло героїв — нетлінні — легендою стали живою (М. Упеник).

живе́ сло́во. 1. Усне повідомлення безпосередньо кому-небудь. Люба мамочко! .. Ліля і Оксана розкажуть тобі про все живими словами, то що ж описувати? (Леся Українка). 2. Висловлювання, яке виражає правдиві, цікаві, нові думки. Нічого, жодного живого слова, крім пліток, які йшли від окупантів, у село не доходило (В. Козаченко); Їм (хлопцям) здавалося, що джура перекаже гетьманові всі їх розмови, але живе гаряче слово переконало й заспокоїло (З. Тулуб).

живи́й труп. Той, хто позбавлений будь-яких життєвих інтересів, прагнень, бажань; байдужий до всього. Життя має тільки тоді смисл, коли людина діє, творить. Коли ж вона позбавлена можливості діяти, творити, така людина перетворюється на живий труп (І. Цюпа); Досить підсікти надії — отой неясний берег сподівань, що завжди манить і дурить, як людина стає живим трупом (М. Стельмах).

живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти. Не маючи виходу із якогось становища, бути у відчаї; помирати, гинути. Живим у яму лягати не хочеться, а не придумають нічого, що робити, щоб пропитатись (прохарчуватися) (Г. Квітка-Основ’яненко); Коли мені їхати звідсіля, то краще живою в домовину лягати (С. Васильченко). жива́ б у зе́млю пішла́. — Як згадаю про матіночку мою, жива б у землю пішла… (Г. Квітка-Основ’яненко).

(жо́дної) живо́ї душі́, зі сл. нема́є, не було́, не ви́дно, не зустріча́лося і т. ін. Нікого. Поглянула (Хима) навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Марко Вовчок); Настала така тиша, наче на всьому дворі не було живої душі (І. Нечуй-Левицький); — Відкрив двері — темно. Тихо. Живої душі не було (Григорій Тютюнник); До самого села не зустрічалося жодної живої душі (О. Гончар).

закопа́ти / зако́пувати живце́м (живо́го, живо́ю і т. ін.) у зе́млю кого. У важких муках згубити, довести до загибелі, нещадно покарати кого-небудь. — А Кульбабина Мотря так сказала: “Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова” (М. Стельмах); — Ти ладен, мабуть, мене живою в землю закопати! — говорила Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); // тільки недок. Розправлятися з ким-небудь, прирікаючи його на тяжкі моральні і фізичні страждання. Важко мені жити. Нащо мені жити? Дивитися роками, як закопують мене живого в землю? (О. Довженко).

зачіпа́ти / зачепи́ти за живе́ кого. 1. Дошкульно ображати, вражати когось. Холодний голос співрозмовника зачепив його за живе, змусив задуматись, насторожитись (І. Рябокляч); Часто в цих — попервах безневинних — забавах вона (Марія) втрачає міру і вже зачіпає Лепажа за живе (М. Слабошпицький). 2. Дуже хвилювати, тривожити. Полонені зацікавлено дослухалися до .. розмови. Видно, вона їх зачепила за живе, розворушила душу (Ю. Збанацький); Емоційні виступи зачепили, як кажуть, за живе кожного (З газети).

здере́ (з живо́го) й з ме́ртвого, зі словоспол. таки́й, що. Дуже спритний у хабарництві. (Панас:) Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (М. Кропивницький); — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (М. Стельмах).

(і) кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний). 2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

ле́две (ледь, ті́льки) живи́й (та те́плий). У дуже важкому фізичному стані. Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого із рук вирвали (Григорій Тютюнник); Не раз привозив я його додому ледь живого (Ю. Збанацький); Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче, почне говорити, то путанину таку, що й не розбереш. Занедужав тяжче, гірше, — тільки живий та теплий (Марко Вовчок); — А чого ти молочка не даєш? га? А тая корівка стоїть, похнюпилась,— тілько (тільки) жива (Б. Грінченко).

мі́сця живо́го нема́ (нема́є, не було́ і т. ін.) на кому, в чому. Хто-небудь весь побитий, поранений. — Аж сусіди позбігались на мій вереск… геть мене потовк, місця живого нема,— скрізь синяки… гляньте… (М. Коцюбинський); Коли листоношу роздягли — на ньому не було живого місця, і п’явки купами поприсмоктувалися до тіла (Ю. Яновський); // Хто-небудь принижений, ображений. — А хто ж лічив, скільки панських стріл попало в серце діда Дуная? Надійсь, в тому серці живого місця нема (М. Стельмах); // де. Що-небудь вщерть заповнене. В камері стало трохи видніше, і, оглянувшись, я побачив, що тут місця не було живого — вся підлога, попритрушена перетертою чорною соломою, покрита людськими тілами (Ю. Збанацький).

на живу́ ни́тку. 1. зі сл. зши́ти, змета́ти, стягну́ти і под. Як-небудь, аби було з’єднане докупи, щоб не розпалося. — Сукня пообвисала й теліпається, неначе на кілку,— подумала Балабушиха, й вона вийшла з зали, вбігла в кабінет, розпорола підпійку в сукні, підмостила вати, зашила на живу нитку й знов наділа (І. Нечуй-Левицький); А при тім .. виникають ріжні (різні) проекти про те, щоб зовсім розібрати сю велику, але слабосилу, на живу нитку зшиту державу (Польщу) (М. Грушевський). 2. Нашвидку; приблизно, неточно. Ось давайте грубо, на живу нитку, прикинемо, що нам дасть гектар баклажанів (М. Стельмах); — Тільки ж врахуйте, Павле Івановичу, в мене все на живу нитку, планшетів не буде — самі робочі начерки і розрахунки — як зміг (В. Гужва).

не лиши́ти (не залиши́ти, не оста́вити і т. ін.) живо́го мі́сця на кому. Дуже побити кого-небудь. А мати Федькова так і спалахнула: .. Та батько ж з тебе три шкури здере, та він же на тобі живого місця не оставить (В. Винниченко); // Завдати непоправної шкоди чиємусь здоров’ю. — Частіше дають знати про себе фронтові рани. Адже війна не лишила на мені живого місця (З газети); // Завдати комусь душевного болю, горя, великих неприємностей і т. ін. Вона (панна Анеля)! вона! моя іржа — а я залізо. Вона мене всього сточила. Не лишила живого місця (М. Коцюбинський).

ні живи́й ні ме́ртвий. 1. Дуже наляканий, вражений, приголомшений і т. ін. — Кинулась вона в воду, вхопила мене за чуб та й винесла на берег. Дивлюсь я, пастушки стоять ні живі ні мертві, тільки очі повитріщали та роти пороззявляли (І. Нечуй-Левицький); Коли зиркнув згодом, бачу, підвівся мій Семенко на ніжки, ні живий ні мертвий стоїть. А так, кроків за двадцять від нього, Косованів чорний бугай Жук (І. Муратов). 2. Дуже схвильований, стурбований. (Зося:) Яке там лихо? Я чую тривогу; скажи, що сталось? Я ні жива ні мертва! (І. Карпенко-Карий); Ксеня чекала на Федора ні жива ні мертва. Перехвилювалася, передумала найстрашніше (С. Голованівський). 3. Сповнений горя, засмучений. Роман стояв коло домовини ні живий ні мертвий. У йому неначе серце запеклося од несподіваного горя (І. Нечуй-Левицький); Орися сиділа позаду Василя ні жива ні мертва. Вона сама не знала, куди вони їдуть (П. Автомонов). 4. Дуже ослаблений фізичн

ні (живо́ї) душі́, перев. зі сл. нема́, не було́ і т. ін. Абсолютно нікого, жодної людини. Хоч ні душі нема близько, а їй здається, буцімто усі люди так на неї і дивляться (Г. Квітка-Основ’яненко); Лінивий плюскіт хвиль… Суха морська трава чорніє, шелестить під ногами. Навіть Віталик торопіє: ні живої душі ніде (О. Гончар). ні ду́шечки. Навколо ні душечки .. Туман стояв густий, мов кисіль (М. Коцюбинський).

ні (і) ду́ху (заст. ду́ха) (живо́го). Абсолютно нікого. Крім мене — ні духу. Часом нагляне учителька (С. Васильченко); Ми як ішли зимою по Україні, зайдемо бувало в село — нема ні духу. Все спалено, все розбите (О. Гончар); В хаті — ні духу живого (А. Свидницький); На полі ні живого духу, лише де-не-де появиться смілива птиця, пролетить над полем (Я. Качура); Сумно тут усюди, так пусто, так глухо, У цілому замку немає ні духа (Леся Українка).

ні одна́ (жива́) душа́. Ніхто. Лановий уже доповів прикажчикові, що з Проценкового двору ні одна душа на панщину не вийшла (Панас Мирний); Густі ліси вкривали гори й яри .. В ті пущі не заходила ніколи ні одна жива душа (І. Нечуй-Левицький).

пекти́ (аж) до живо́го (се́рця) кого і без додатка. Дуже дорікати кому-небудь, лаяти когось. (Юда:) І все такі слова вразливі, гострі, що краще б він уже налаяв просто, ніж так пекти аж до живого серця (Леся Українка); Скоро Гопченко втратив всяку владу над нею. Він підозрівав, що винен у всьому Коропов, пік її до живого (В. Земляк).

по гаря́чих (по сві́жих, по живи́х) сліда́х. Одразу за подією, не гаючи часу; негайно. Навіть дома, коли мати по гарячих слідах зашивала йому (Сергійкові) .. сорочку або штанці, він проявляв нетерпіння й тривогу (Григорій Тютюнник); А всіма шляхами по свіжих слідах урагану, як чорні його яничари, вже неслися в напрямі на Каховку численні, по-ярмарковому одягнуті наймачі (О. Гончар); Народну творчість Шевченко вважає неписаною історією народу, що виникла по живих слідах подій і передавалася з уст в уста, з покоління в покоління (З навчальної літератури). по сві́жому слі́ду. — А ти б навідався до них на хутір та никнув би в клуню: може б, по свіжому сліду й знайшов порубане дерево (О. Кониський).

полі́зти (рідко лі́зти) живце́м (живи́м) у моги́лу (в я́му). Заподіяти собі смерть; позбавити себе життя, померти. Молоде, одважне, В бою як буде необачне, То може згинуть неборак; Тогді (тоді) не буду жить чрез (через) силу, Живцем полізу я в могилу, Ізгину (І. Котляревський); — Лишалось одне — або живцем у могилу лізти, або протестувати, битись за життя (З журналу). живи́й у я́му (у моги́лу) полі́зеш. Було б здоров’я, а то вийшов од пана й од вітру хилюсь. Блідий, очі запали: нічого не зробиш, не полізеш у яму живий (А.Тесленко); Якби не Яковець, то, може, сама б, жива, за ним (Петрусем) у могилу полізла (Грицько Григоренко).

попа́сти / попада́ти в живе́ мі́сце кому. Дошкулити комусь словами або діями; вразити когось. — Ага, бачиш, що мої слова попали тобі в живе місце! — кричав він (Вовкун), сміючись (І. Франко).

припекти́ до живо́го. Ви́кликати у когось страждання, глибоку образу (несправедливими докорами, репліками і т. ін.). Ті зауваження вивели її з терпіння, бо припекли до живого. Не зреагувати було вже несила (З газети); // Дуже набриднути. — Так бути вилазці чи ні? — спитав по хвилі Горностай, якого безділля у замку припекло до живого (Юліан Опільський).

пропіка́ти / пропекти́ до живо́го кого і без додатка. Глибоко вражати, зачіпаи кого-небудь чимсь; дошкуляти кому-небудь (перев. про слова). У мене весь час було таке відчуття, наче мене б’ють по щоках… Що ж тоді казати про юні душі, до рук яких попаде страшний оцей рукопис, коли й мене, смаленого вовка, пропекло до живого! (А. Дімаров).

рі́зати ноже́м кого. Завдавати комусь душевних мук, переживань; неприємно вражати, ображати кого-небудь. Йдіть уже, тітко Ярино, йдіть!.. Хіба сліпі, що в неї (матері) душа болить, серце крається, що ви її .. ножем ріжете? (Є. Гуцало). ноже́м різону́ти кого. — Ти що, молодичко, всіх п’яних з рову витягаєш? І чоловік не боронить? Га? Ха-ха-ха! Ножем різонув Ганну той сміх (Є. Куртяк). різону́ти ду́шу кому. Очам стало боляче дивитись на залляті сонцем будинки, а зневіра різонула йому душу, як батіг по голому тілу (В. Підмогильний). різону́ти по живо́му ті́лі. — Краще хай буде гірше одному, а не всім,— промовив розсудливо і лише опісля помітив, що різонув брата по живому тілі (М. Стельмах).

сві́жа (жива́) копі́йка. Дрібний грошовий прибуток з продажу чого-небудь. Любить (тьотя Фрося) свіжу копійку, все перепродує в містечку на ярмарку і складає гроші в панчоху (В. Земляк); — Чим я віддячу вам за молоко? От ніяк не дочекаємося своєї годувальниці, тоді б ви вже перестали носити... Продали б та свіжу копійку мали за це молоко (Є. Гуцало).

смія́тися в (живі́) о́чі (ві́чі) кому, над ким. Не приховувати свого глузування над ким-небудь у його присутності. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський); Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялись за очі, малювали малюнки, як Яків Грицай ганявся по майдану (Панас Мирний); (Михайло:) Так, вона (мати) скупа, .. старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко).

сполу́чна (зв’я́зуюча, жива́ і т. ін.) ла́нка між чим, чого. Те, що об’єднує, з’єднує кого-, що-небудь з кимсь, з чимсь; місток. Одне слово, в християнськім віровченні Ісус відвів Іоанну роль сполучної ланки між Ветхим (Старим) Завітом та новим Царством, що гряде (З журналу); Важливою зв’язуючою ланкою між героями п’єси та їх односельчанами є гуцульський характер інтонацій (З газети); Ми міцно тримаємося за руки, наче жива ланка поколінь, і, здається, ніяка сила не зможе розірвати і розокремити нас (Ю. Щербак).

ходя́чий (живи́й) мрець (мертве́ць). 1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. У мене перед очима стоять привиди — київські звільнені з неволі громадяни, живі мерці (О. Довженко). 2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього. Не було вже, мабуть, нічого на світі, що могло би вразити бідного Хаїма. Це був ходячий мертвець (Г. Хоткевич).

хоч би тобі́ (одна́) жива́ люди́на (показа́лася). Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний).

хоч живи́м (живце́м, живо́му і т. ін.) у зе́млю (у моги́лу, у гроб і т. ін.) лізь. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; безвихідь. — А тут, Омеляне, така біда, що хоч живим у землю лізь (М. Стельмах); — Тут живому хоч у могилу лізь (П. Колесник). хоч бери́ та лізь живце́м у зе́млю. — Так мені остогидла хата-пустка, .. що хоч бери, старий діду, та лізь живцем у землю… (М. Коцюбинський). хоч живи́м до Бо́га лізь. Що було грошенят з дому, з’їли, а тепер хоч живим до Бога лізь (В. Винниченко).

як (мов, на́че і т. ін.) мо́щі. 1. Хтось дуже худий, виснажений і т. ін. на́че живі́ мо́щі. — Підходжу я до цього сухого, як тараня (чоловіка) ,.. ну, наче живі мощі тобі, аж дивитися незручно (М. Стельмах). 2. зі сл. худи́й, сху́днути і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже. Вихудла, як мощі (Ганна Барвінок).

як (мов, ні́би і т. ін.) жи́вий, з дієсл. Чітко, яскраво, виразно. Ставав легінь перед очима як живий — і все закручувалося в непримиримім танці, шаленім, запіненім. Не дишучи, розкривала очі в тьму (Г. Хоткевич).