ЖДАНИКИ

годува́ти обіця́нками (жда́никами, пожда́никами) кого і без додатка. Неодноразово обіцяти зробити що-небудь, але не виконувати обіцяного. (Макар:) Ти й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди (М. Кропивницький); — Хіба ти не бачиш, що вони щодня швендяють до мене .. Все підождіть та підождіть (грошей) — пожданиками годують (Панас Мирний).

жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти). Втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. — Добрий вечір, — привітався Шамрай.— Добрий,— відгукнулася Мар’яна.— Я вже й жданики поїла, а тебе все немає (В. Собко); Ми ждали, ждали твоєї помочі, та й жданики поїли! (Є. Гуцало); Ждали, ждали, та й жданки розгубили (М. Номис).