ДУХОПЕЛИК

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне (Зінько), аж вони (телята) давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

скуштува́ти стусані́в (духопе́ликів) яких, від кого і без додатка. Бути побитим. — Воно то — нічого гріха таїть — гульвіса .. Лупив німоту і драв, та .. Поки не скуштував московських стусанів! (П. Гулак-Артемовський). скуштува́ти стусана́ й духопе́лика. Не на те примостила її (Катрю) доля там (у панському дворі), щоб на волі рости, .. а щоб скуштувати стусана й духопелика від кожного, в кого сверблять руки (Панас Мирний).