ДУХОПЕЛ

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне (Зінько), аж вони (телята) давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

ї́сти мордачі́ (духопе́ли) від кого і без додатка. Діставати стусани від кого-небудь. Люди почали умоляти старосту, щоб змилостивився над чоловіком. Але начальство вперлося на своєму, бо йому не хочеться їсти мордачі від станового (М. Стельмах); — От побачиш, що й далі духопели від нас їстимуть, та таки й не дамо нам у кашу наплювати (Б. Грінченко).