ДУХОВИЙ

як (мов) з (поро́жньої) бо́чки. 1. зі сл. густи́, гука́ти і т. ін. Дуже гучно, голосно, сильно. — Чи правду я кажу, чи ні? — Святу правду, пане гетьмане? Святу правду! — загули кругом запорожці, як із бочки (П. Куліш); Вже на десятому ході Груба гукнув, як з бочки: — Мат! (П. Панч); — Добридень, отче Харитоне! — гукнув з воза веселий Млинковський таким здоровим та хрипким басом, як з порожньої бочки (І. Нечуй-Левицький). як з духово́ї бо́чки. Інокеша гоготить, як з духової бочки, дихає грозою: — Прокляв тебе єси в зачатії, — реве він, і з його грудей рветься невгамовна бичача сила (Григорій Тютюнник). 2. зі сл. ли́ти. Дуже сильно, потоками (про дощ). Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь Бог чопок загубив та й нічим заткнуть (Укр.. присл..); Бурхнуло з неба мов із бочки, Що промочило до сорочки (І. Котляревський).