ДУХ

(аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко).

аж (про́сто) дух захо́плює, безос. Уживається для вираження надміру почуттів, вражень людини (перев. приємних). А коли станеш за Маріїнським палацом (у м. Києві) на високому правому березі, то відкривається такий краєвид на величавий Дніпро, що аж дух захоплює (З журналу); — А таке з’явище, як контраст?.. Наприклад, цинізм і святість, поруч одно з одним. Тут просто дух захоплює (В. Винниченко).

(а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу! (Панас Мирний); Не добувши відпустки, кинулись молоді офіцери до поїзда, і відтоді од них — ні слуху, ні духу (О. Гончар); Одержала від нього лист із Києва, а потім ні слуху, ні духу (В. Минко); Поїхав той… ще улітку — і ні слуху, ні духу до самого Різдва (В. Дрозд); В магазині Ставропігійської книгарні… ані слуху, ані духу про неї (книжку віршів Глушкевича) (І. Франко); І більше про спорт — ані слуху, ні духу!.. Та ось діяча фізкультурного руху Зовуть звітувати в зал виконкому, Щоб дать йому перцю, сякому-такому! (С. Олійник). ні слу́ху, ні ві́сті. Од тьоті Елі нема ще ні слуху, ні вісті (Леся Українка). ні слу́ху, ні мо́ви. Вона зникла від нього… Гукнув (Ярослав) у безнадію пітьми. Ні слуху, ні мови (П

аристокра́т ду́ху, іноді ірон. Людина високого інтелектуального розвитку. — Вони, бачте, з ласки фюрера в берлінських і мюнхенських кав’ярнях сиділи, “гох” кричали. І ось тепер ці політики й аристократи духу Україною правитимуть (С. Журахович).

без ду́ху, зі сл. бі́гти. Не пам’ятаючи себе; безтямно. Було побачать коло мене муху — І вже з усіх боків біжать без духу. Тепер хоч би мене взяли ординці, Я б залишився з горем наодинці (В. Мисик).

ви́бити дух (ду́шу) з кого. Б’ючи, вбити кого-небудь. Став Велетень та й дивиться.— Та що це воно за мара така, що б’ється так дуже? А Побратим до нього: — Ото,— каже,— як не одв’яжешся, то й буде бити, поки й дух з тебе виб’є (С. Васильченко); Старий Боровик, схожий на вивернутий із землі пень, важко біг через двір із лопатою в руках і хрипко кричав: — Душу з тебе виб’ю, бісова худоба! (П. Панч); А в синка, бачу, нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева. Так що хоч вуха з корінням вирвіть, хоч дух вибийте з нього, а рихметику (арифметику) втовкмачте в самісіньку середину мізків (М. Стельмах).

виганя́ти дух з кого. Дуже знесилювати кого-небудь чимсь або доводити до смерті. Спеку я переношу з мукою, і вже конторські субтропіки дух з мене виганяли (П. Козланюк).

випира́є дух, безос. Дуже важко дихається. Душить її, під серце підступає, у грудях давить, дух випирає... (Панас Мирний); Холодний поміст давив мою щоку, перед очима я бачив чобіт, великий, мокрий, а на мені вага — коліна, руки, аж випирало дух... (М. Коцюбинський); Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, а в горлі щеміло (Григорій Тютюнник).

ви́пустити дух. 1. з кого і без додатка. Убити, згубити кого-небудь. Лигар ударом макогона Дух випустив із Емфіона (І. Котляревський); (Борець:) Хто сміливий, виходь на мене боротись, а хто ні, скоряйся мені, бо дух випущу! (С. Васильченко). 2. Умерти, загинути. Думка нараз пронизує мій мозок, як блискавка хмару: взяти б тебе, катюго, за горлянку, як ти мене тепер маєш взяти, та придушити до землі праведної, щоб ти й дух випустив! (А. Хорунжий); // Здохнути (про тварину). І все кортить (Параскіці) зробити щось лихе, погане. Наприклад: полетіти до Проліри, сісти на її корову,.. нестись.. в скаженій гонитві, аж поки .. худоба не випустить з себе духу (М. Коцюбинський).

відда́ти / віддава́ти (свій) дух. Померти. Зморений, кволий, тут можу і зовсім я дух свій віддати — Вітром-бо дуже різким повіває з ріки на світанку (Переклад Бориса Тена).

в оди́н дух. Дуже швидко, миттю. Як до столу покликали, в один дух прибіг (З усн. мови). у дух. (Килина:) Якби хто перевесла крутив, то я б у дух сю нивку вижала (Леся Українка).

дава́ти / да́ти ду́ху кому і без додатка. 1. Дуже лаяти, сварити кого-небудь. Вдаючи байдужого, Роман питає: Знову духу давала?..— Ні-ні..,— каже Андрій, дивлячись в бік села.— Постояла трошки та й пішла (В. Бабляк). 2. Бити, суворо карати кого-небудь. — Вони селом наваляться на тебе, дадуть, скільки влізе, духу, а потім відправлять туди, де козам роги правлять (М. Стельмах). 3. Розправлятися з ким-небудь, завдаючи поразки. — Мінами як зачнуть швиргати (фашисти) — так навколо шкварчить, як на сковороді. Проте, біля Києва і ми їм духу дали (Григорій Тютюнник).

додава́ти / дода́ти ду́ху кому. Підтримувати настрій кому-небудь, надавати бадьорості. Радість в келихах шумує, Плин іскристий виграє, Канібалів лють гамує, Кволим духу додає (Переклад М. Лукаша).

дух ви́йшов (ви́скочив, грубо ви́пер) з кого. Хто-небудь помер, загинув. — Я б п’ятьох бояр підняв та об землю вдарив, щоб дух з них вискочив (А. Хижняк); (Микита:) Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре!.. (Семен (спокійно):) Не хвались! (М. Кропивницький). ма́ло дух з груде́й не ви́йде. Побігли ми… Біжимо, мало дух з грудей не вийде (Ю. Яновський).

дух займа́ється (забива́ється, затина́ється і т. ін.) / зайня́вся (заби́вся, затну́вся і т. ін.) в кого, кому і без додатка. Стає важко дихати від хвилювання, сильного душевного потрясіння і т. ін. — Коли душа її уся порушалася, серденько колотилося і дух займався ..— вона починала ходити .. по луці (Марко Вовчок); (Нартал:) Ти (Лацію) став мені показувати зараз .. красу Італії, багатство Рима,— у мене дух зайнявся (Леся Українка); Олеся затрусилась і ледве встояла на ногах; вона аж зблідла; дух забився; вона .. нічого не бачила перед собою (І. Нечуй-Левицький); Серце його, як у невеличкої пташки, стукало, билось, дух затинався у грудях (Панас Мирний). дух у гру́дях затну́вся. Вона (Христя) почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся (Панас Мирний).

дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в) чий, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає бадьорість, віру в себе, в свої сили. Бив грім, натискала буря, валилося десь поблизу двадцять п’ять смерек відразу — і падав дух чоловіка в навалі вічностей .. і всесильностей сил (Г. Хоткевич); Його (Наполеона) дуже хвилювало останній час, що армія поволі танула, що великі втрати живою силою, занепадав дух (П. Кочура).

дух підніма́ється (підно́ситься) / підня́вся (підні́сся) у кого, чий і без додатка. У кого-небудь зростає віра в себе, в свої можливості; хто-небудь відчуває в собі силу, упевненість. Піднімався дух у в’язнів, вони відчували себе людьми, здатними боротися (А. Хижняк).

дух у п’я́ти хова́ється (лі́зе, захо́дить і т. ін.) / схова́вся (залі́з, зайшо́в і т. ін.) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже боїться, втрачає від страху здатність реально мислити. — Як піймав мене (постоялець) в лабети, як придавив, то в мене й дух у п’яти заліз! (Панас Мирний). уйшо́в аж в п’я́ти дух, діал. Глядів (панотчик) тривожно та несміло, обличчя зблідло, побіліло, Мов весь уйшов аж в п’яти дух (І. Франко).

дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

затаї́ти (рідше притаї́ти) дух (ди́хання). Принишкнути, завмерти. Христя аж дух затаїла, щоб не пропустити і слова, що про неї будуть казати (Панас Мирний); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (А. Хижняк); Увійшов Прокіп. Микола й дух притаїв. Сів і то почервоніє, то побіліє (А. Тесленко); Всі попадали на землю, притаїли дух (Григорій Тютюнник).

звести́ дух. Трохи перепочити. — Слухай лишень, що я тобі скажу, а ви дайте мені дух звести,— чого насупились усі разом? Сідайте ж бо кружка та й слухайте (Марко Вовчок); Запорожці палили, не зводячи духу. Задні заряджали рушниці переднім (О. Довженко).

з усьо́го ду́ху, зі сл. би́тися. З максимальним напруженням; щосили. Латин зрадливий п’є сивуху, А ми б’ємось зо всього духу (І. Котляревський).

(і) ду́ху боя́тися чийого. Дуже боятися. Учні терпіли. Хоч у душі і проклинали Максима, а проте слухали, духу його боялися… На те служба! (Панас Мирний); — Товаришу Куцолап, а це правда, що колись люди тут і вашого духу боялись? Невже таким бойовим ви й справді були колись? (О. Гончар).

(і) ду́ху не бу́де чийого, де. Уживається для вираження погрозливого запевнення в тому, що хто-небудь більше ніколи не прийде кудись. А він, виявляється, з тих, що тільки й уміють конфліктувати, озлоблювати проти нас… Духу ж тепер його не буде в нашому закладі! (О. Гончар).

(і) ду́ху не зали́шиться (не ли́шиться, не зоста́неться і т. ін.) від кого. Хтось буде вщент розбитий, знищений. — Ей, не впору... Якби вони припізнились на яку годину,— од них, проклятих, духу б не залишилось (М. Стельмах).

і ду́ху нема́ (нема́є, не було́, не чу́ти і т. ін.) кого, чого. Хто-небудь зник (що-небудь зникло) або його й зовсім не було. Почав (хазяїн) кликати Дениса, а Дениса й духу нема (Г. Квітка-Основ’яненко); Ведуть (некрутів) снідати каші з салом, а того сала — і духу нема (Панас Мирний); І хоч зачіплянських і близько нікого не було, не було й духу того дошкульника Баглаєнка, але виразно вчулося.., продзвеніло в повітрі: “Батькопродавець” (О. Гончар); Тим часом Бурко прибіг до липи, шукає, нюхає, порпає — нема ані каменя, ані глини, а ковбаси й духу не чути (І. Франко).

ї́ден дух з ким, діал. Одне, єдине ціле (про сильне кохання). — Якщо загинеш, буду я вдовою. Чи й ти, не знаю, любиш так мене. А я вже, Грицю, їден дух з тобою, хай ми вже й тілом будемо одне (Л. Костенко).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався (Юра) в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли (хлопці), що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. (Явдоха (ледве переводячи духа):) А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

набира́тися / набра́тися ду́ху. 1. Переборюючи страх, сором’язливість і т. ін., ставати рішучим, сміливим. — Тамара набирається духу і сміливо відбиває удар: — Я не сиділа за спиною… Я помагала мамі… (А. Хижняк); (Горніг:) Там, майстре, неабиякі новинки. Оце Петеревальдці набрались духу та й вигнали фабриканта (Леся Українка). 2. Відпочиваючи, відновлювати сили, міцніти. — А поки що набирайся духу після походу (О. Гончар). 3. якого. Перейматися певними поглядами, думками, ідеями і т. ін.; набувати певних властивостей. — Се ти, ходивши по всіх усюдах, набрався такого духу (Г. Квітка-Основ’яненко); Хлопці були ще в таких літах, коли вони ще не огрубіли, не постовбуріли, не набралися духу чоловічої самостійності (Грицько Григоренко).

на весь дух. Дуже швидко, щосили. Він ухопив Андрія за руку, і вони на весь дух помчали назад у двір (Д. Бедзик); Яка то була втіха вибратись на самісіньку маківку пагорба.., всістись на свого самоката і — гайда .. на весь дух донизу (М. Стельмах).

не вистача́є (не стає́) ду́ху у кого і без додатка. Хто-небудь не наважується на щось. Не вистачало духу спитати про найстрашніше, але й найважливіше: за що і хто посмів зробити таке з поетом (З. Тулуб); Так жити треба: якщо припала до серця — підійшов, взяв за руку й повів! На це без любові духу не вистачить! Тільки любов дає право на це! (О. Гончар); Шкода йому свого безталанного товариства.. А сказати їм Галину правду — не ставало духу (Панас Мирний).

не ма́ти (своє́ї) во́лі (си́ли во́лі). Легко піддаватися різним впливам; бути нестійким, нерішучим, безвольним. Отже-таки вкінці послухав (Славко) просьби. Не мав своєї волі. Перед котрим чоловіком почував пошану, то не міг опертись його намові (Л. Мартович). ма́ти вели́ку си́лу ду́ха. (Матушка гуменя:) Треба, кажу, дуже берегтися, велику силу духа мати, щоб від його (лукавого) захиститися (Панас Мирний).

не перево́дячи / не переві́вши ду́ху (дух, по́диху, по́дих), зі сл. випива́ти. Відразу, за один прийом; залпом. Григорію, що запізнився на гулянку, запропонували склянку горілки. Той, не переводячи духу, випив її до дна (З усн. мови).

ні (і) ду́ху (заст. ду́ха) (живо́го). Абсолютно нікого. Крім мене — ні духу. Часом нагляне учителька (С. Васильченко); Ми як ішли зимою по Україні, зайдемо бувало в село — нема ні духу. Все спалено, все розбите (О. Гончар); В хаті — ні духу живого (А. Свидницький); На полі ні живого духу, лише де-не-де появиться смілива птиця, пролетить над полем (Я. Качура); Сумно тут усюди, так пусто, так глухо, У цілому замку немає ні духа (Леся Українка).

одного́ ду́ху з ким і без додатка. Однакових поглядів, переконань і т. ін. Я знаю… Одного ми духу, і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В. Сосюра).

перево́дити / перевести́ по́дих (дух, ві́ддих). Робити коротку перерву, короткий перепочинок в чому-небудь. Глущуки .. тягли .. воза з гноєм .. Катерина підкладала під колесо камінь, щоб не котився він донизу, перепочивали, переводили подих і знову тягли на гору (С. Чорнобривець); Хлопці мовчки поспішали за своїм командиром. З годину ще кушпелили, не переводячи, вважай, подиху (І. Головченко і О. Мусієнко); Про свою рушницю я забув одразу, бо ми дременули далі. Подих перевели аж біля озера (З журналу); Вони разом із Шарком побігли на гору і зупинилися, щоб перевести дух (П. Панч); Він дійшов до зобидженої Тетяниної могили, перевів віддих і сторожко оглянув .. світ (М. Стельмах). відвести́ дух. Вже як стала в лісі, то аж тоді дух одвела (Леся Українка).

перехо́плює / перехопи́ло дух кому, у кого. Когось охоплює сильне почуття хвилювання, захоплення і т. ін. Радісний дріж пробігає по тілу, дух тобі перехоплює… Так і є: дядько Роман .. шугає рукою в загадковий свій вузол .. і нарешті з’являється з вузла… яблуко, та яке! (О. Гончар).

піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху і т. ін.) кому і без додатка. Спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, виклика́ти, посилювати запал у когось і т. ін. Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: — Нехай горить. Отак би всіх панів за димом пустить (П. Панч); У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі піддавати вогню, то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник); Поспішають (прочани), щоб до клечальної суботи прибуть на прощу. Тарасик налягає на ноги і духу піддає усім (Д. Косарик); А тут ще піддала жару й Педоря; з грюкотом відчинивши двері, вона .. кинулась до самовару (самовара) (Панас Мирний).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) дух кому і без додатка. Надихати, підбадьорювати кого-небудь. (Хрипун:) Яка це достойна річ приголубити людину. Людське ставлення підіймає дух і дає силу рукам (Ю. Яновський); Висока гордість дух підносить нам На згадку про новітній Севастополь, Що білими грудьми протистояв Фашистській ненажерливій навалі… (М. Рильський). підня́ти дух уго́ру. Ой чи в нас же в рідній хаті Нічого згадати, Нічим тугу розігнати. Вгору дух підняти? (П. Куліш).

скі́льки ду́ху ви́стачить, з дієсл. руху. На повну силу; щосили. (Огнєв:) А ми з основними силами разом з твоїми кіннотниками, як тільки смеркне,— сюди вийдемо, на цю нову доріжку і рвонем скільки духу вистачить, прямо в задні ворота (О. Корнійчук).

скі́льки (є ) ду́ху; що (є) ду́ху, з дієсл. З максимальним напруженням; щосили. Тільки й чути, що корови скільки є духу ревуть, затим, що хазяйки не йдуть їх доїти (Г. Квітка-Основ’яненко); Дві баби .. лаялися скільки було духу, і далеко розносилися їх міцні .. голоси (Г. Хоткевич); // Дуже швидко, з максимальною швидкістю. Біжу скільки духу, шпичаки колють у ноги, я падаю, але встаю й ще прудкіше біжу (О. Ковінька); Тікай, що .. є духу! (І. Нечуй-Левицький); Марина що є духу біжить левадами (Г. Епік).

скріпля́ти / скріпи́ти дух (си́ли) чий (чиї), кому. Робити кого-небудь морально стійким, непохитним. Надійся лиш на себе і свій дух Скріпляй, зміцняй (М. Старицький); (Степан:) Дома щоденне пекло,— тільки тією мрією і жив, тільки вона мені сили скріпляла… (М. Старицький); (Друга жінка (Молодша. Так само склоняється перед Прісціллою):) Скріпи мій дух, він немічний, сестрице! (Леся Українка).

спира́є / спе́рло дух (ві́ддих, гру́ди і т. ін.) кому і без додатка, безос. Кому-небудь важко дихати від надміру почуттів, сильних переживань і т. ін. Чіпка почув, що в його якось страшно затіпалось серце, .. спирало дух, важко було дихати (Панас Мирний); Від хвилювання спирало віддих, туманіло в очах. Боявся (Шевченко), що знепритомніє (О. Гуреїв); Чернишеві спирало груди. Кожне Ференцове слово ранило його (О. Гончар).

спусти́ти дух. Умерти. Іван як хватоне царя Ірода, .. так цар Ірод і дух спустив (Укр.. казки); — Ой, лишенько… умираю! — скрикнула Явдоха та й дух спустила (Панас Мирний).

щоб і дух не пах (не смерді́в) чий, де, зневажл. Уживається на означення настійної вимоги до кого-небудь піти звідкись, перестати бувати де-небудь. — Швандюру .. вижени із села, щоб його і дух тут не пах (Г. Квітка-Основ’яненко); — Геть з мого двора, щоб і твій дух не смердів! — крикнула Онися до Прокопа (І. Нечуй-Левицький).

щоб (і) ду́ху не було́ чийого. 1. Уживається для вираження настійної вимоги до кого-небудь негайно піти звідкись. — Геть, щоб духу твого не було тут!.. Гнат метнувсь до жінчиної скрині (М. Коцюбинський); Карпо затявся, як одрізав, щоб княжевичів і духу не було на весіллі (В. Кучер). 2. Назавжди, безповоротно. Дуже розлютувався цар, як прочитав той лист та глянув на мишенят, зараз-таки звелів .. царицю витурить з свого царства, щоб і духу її не було (О. Стороженко).

що ма́єш (має, мав і т. ін.) си́ли (сил, ду́ху), з дієсл. З усією енергією, з максимальним напруженням, завзяттям; дуже сильно. Бий тільки об камінь (мурену) що маєш сили, бо вкусить, наче собака (М. Коцюбинський); А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу! (П. Гулак-Артемовський).

як дух крізь па́льці пройти́. Бути непомітним, невловимим для когось. Перш усього, він (Хома Прядка) був невловимий. Десять літ його ловила поліція — не могла піймати. Військо кликали, засідки робили,— як дух крізь пальці пройде, і нема (В. Винниченко).

як (мов, на́че і т. ін.) на духу́, зі сл. розповіда́ти, говори́ти і т. ін. Щиро, відверто, нічого не приховуючи. — Та ви їжте, поправляйте своє городське здоров’я, а я вам усю історію переповім як на духу (А. Крижанівський); Коли .. Підіпригора .. закінчив свою розповідь, Клименко запитав..: — З головного нічого не забули?..— Я все сказав мов на духу (М. Стельмах); — Ласкавий наш Аркадій Валеріанович говорив із нами, люди добрі, наче на духу (М. Стельмах).