ДУРНИЙ

дурна́ голова́, лайл. Нерозумна, нетямуща людина. Дурна голова не полисіє (М. Номис).

дурне́ са́ло без хлі́ба, лайл. Нерозумна, обмежена, ні до чого не здатна людина. — Дурне ти сало без хліба,— говорить жінка в свитині,— погань отака (М. Стельмах); Кинувши трубку, він .. вилаявся цього разу по-домашньому: — Ех ти… халепа! Дурне сало без хліба! (В. Козаченко).

дурни́й піп хрести́в кого. Хто-небудь нерозумний, нерозторопний. — Дурний тебе, Левку, піп хрестив,— обурювався Лесь Якубенко (М. Стельмах).

дурни́х у ре́шето лови́ти, фам. Нічого не робити; байдикувати. (Максим:) Е, ні! Коли їхать, то всім разом. Що я там без вас робитиму? Дурних у решето ловитиму, чи що? (Я. Мамонтов).

з дурно́го ро́зуму. 1. Не усвідомлюючи чого-небудь через молодість, недосвідченість і т. ін. (Сиклета:) ..Своєї землі ні борозни, ні ступня! Вийшла я з дурного розуму за безземельного (Грицько Григоренко); — Авжеж, яка я для них мати? Сиротами позалишала з дурного розуму, то немає мені прощення, їхня правда (Є. Гуцало). 2. Легковажно, не подумавши і т. ін. (Лизя:) Хай краще Пантелеймон Петрович поможе в печі розпалити. (Гиря:) Ще що скажи з дурного розуму! (М. Куліш); Вона з дурного розуму вдарилася в лірику.. Владислав оцінить її натяки як чергове захоплення легковажної жінки (Л. Дмитерко).

не ба́чили дурни́х, ірон. Уживається для вираження відмови (що-небудь виконувати, робити і т. ін.). А тії, шовком вбрані Квіти, Сміються з них: — “Кому-кому — ще й вам годити,— Не бачили дурних” (Л. Глібов).

не з дурно́го деся́тка. Розумний, кмітливий. — Ви, Іполіте Савичу, не відвертайтеся, я не з дурного десятка. В керівництво не обирався, але добре бачу, як не по-хазяйськи розтринькуємо народну копійку (В. Логвиненко).

нема́ (нема́є) дурни́х. Уживається для вираження відмови, незгоди кого-небудь щось робити; хто-небудь не такий наївний, некмітливий і т. ін., як можна було б сподіватися. Артилеристи випускали приділену норму снарядів, але піхота — нема дурних! — тепер вже не виходила з шанців (Ю. Смолич); — Хто ж признається? Це ж треба, щоб людина сама на себе донесла. Тепер дурних, Килино, нема! (Є. Гуцало); Впустить в Полтаву військо його мосці? Е, ні, даруйте, тут нема дурних (Л. Костенко). нема́ ду́рнів. Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів! На сей гачок його не зловиш! (М. Коцюбинський).

опини́тися / опиня́тися в дурни́х (у ду́рнях). Виявитися в становищі одуреного, ошуканого і т. ін.; допустити помилки, промахи. Швидко біг: боявсь спізнитись, Щоб в дурних не опинитись (Олександр Олесь); На жаль, не раз доводилось йому опинятися в дурнях. Але минав час, і знову брався за своє (З газети).

підвести́ / підво́дити під дурно́го ха́ту кого. Ввести кого-небудь в оману діями чи словами; ошукати когось. Поліцаї бігцем рушили в напрямі до райцентру. Дідові очі молодо сміялись. Другого дня поліція повернулась у село.., всі знали, що то дід Макар підвів їх під дурного хату (Ю. Збанацький).

під дурно́го ха́ту. Невідомо куди (про адресу). — Писати листа під дурного хату не хочеться (З газети); — Куди посилати? Під дурного хату? (Сл. В. Ужченка).

як (дурно́му) з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти). Дуже просто, легко, без зусиль і т. ін. Тобі туди йти, як з гори бігти (Укр.. присл..); — Була весела,— одкаже (Катря), — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Марко Вовчок); (Віктор (регоче):) Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу напишу. (Заболотний:) А чого ж, тобі це — як дурному з гори побігти (О. Левада).

як ду́рень (дурни́й) з ду́ба (з пе́чі), перев. зі сл. ля́пнути, бо́вкнути і т. ін. зневажл. Недоречно. (Юрко:) Оце вже ти ляпнув як дурень з дуба! (М. Кропивницький); Яків мій зрадів та як дурень з печі— в ноги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Марко Вовчок); (Ліна:) Я так і думала, що ви бовкнете щось як дурний з печі (Я. Мамонтов).

як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ду́рень і т. ін.) ми́ла, зі сл. набра́тися, наї́стися, налига́тися і т. ін., зневажл. Без почуття міри; дуже багато, більше, ніж треба. Налигався, як Мартин мила (Укр.. присл..); Розсердивсь я, плюнув і пішов до торби з харчами — не міг більше терпіти. ..Наївся як дурень мила (В. Нестайко). як Марти́н ми́ло, зі сл. лига́є і под. Отже, все поїсть: там і пелька, мов прірва… Бач, лигає, як Мартин мило… (М. Старицький). мов той дурни́й Марти́н, що ми́ла об’ї́вся. (Марко:) Бігає, метушиться, мов той дурний Мартин, що мила об’ївся (З. Мороз).

як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ото́й і т. ін.) до ми́ла, зі сл. допа́стися, припа́сти і т. ін., зневажл. Без почуття міри; жадібно. До смачного борщу допався, як Мартин до мила (С. Чорнобривець); Припав пастух до приватної власності, як дурний до мила (В. Бабляк).

як у дурно́го на ха́ті, зневажл. Неохайний (про зачіску). Нещадно сварила вихователька за дівчачі як у дурного на хаті зачіски, за немиті руки, за нестрижені чуби у хлопців, за пом’ятий одяг (З журналу).