ДУРИТИ

дури́ти го́лову кому. Вводити в оману кого-небудь. (Домаха:) Кажуть, що Степанида дурить йому голову… Невже таки у неї стида нема..? (М. Кропивницький); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої,— не такий світ тепер (М. Коцюбинський); — Не вигадуй, Кирушо .. Не дури мені голови (В. Кучер).

дури́ти сві́том. Легковажити, несерйозно ставитися до життя. (Химка:) Хай, поки ще сам був,— дурив світом; а тепер,— .. пора і за розум узятись… (Панас Мирний).