ДУРЕНЬ

валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко). валя́ти дурака́. (Вареник:) Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти дурака валяєш? (М. Кропивницький). стро́їти ду́рня. — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— Хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — Скажи мені, Давид, от у вас, у Грузії, що роблять такій людині, яка в бою дурня клеїть. Га? (Ю. Яновський); — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб). 3. Нічого не робити, байдикувати. — В Голодний Степ везе, каже, працювати будеш, нема чого дурня валяти (Іван Ле);

гра́ти / зігра́ти ду́рня (ду́рника) перед ким і без додатка, несхв. 1. Прикидатися таким, що не розуміє, не знає чогось. Розумний дуріє в хмелю, Шахрай грає дурня (Переклад В. Мисика); Варава скривився, ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити, щоб у нього надовго одпала охота строчити доноси (М. Стельмах). 2. перев. док. Опинитися в невигідному, незручному становищі; допустити помилку. Дорощук глянув на Ковальова якимось болісним поглядом. Знову заблудився, зіграв дурня (М. Ю. Тарновський).

залиша́ти (зоставля́ти, лиша́ти) / залиши́ти (зоста́вити, лиши́ти) в ду́рнях кого. Ошукувати, перехитрювати кого-небудь, ставлячи його в незручне, смішне становище. Він (герой мандрівного театру) хитрий, винахідливий і завжди залишає в дурнях усіх своїх ворогів (Ю. Мартич); Парубки ззаду реготали.— Молодець Тимошко! отак зостав панів у дурнях! (Панас Мирний).

знайшо́в ду́рня, ірон. Уживається для вираження незгоди, небажання діяти, виконувати що-небудь. — Ти думаєш, я стану тягтись та скаредничати (скупитися) так, як другі там скаредничають! Як же? Знайшли дурня (Панас Мирний); — Знайшов дурнів! Так оце живцем і дамося йому в руки,— обізвався один бурлака (І. Нечуй-Левицький).

кле́їти (ко́рчити, стро́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко); — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб); Ясно, що ця руда баба клеїть дурня (І. Багряний). 3. Нічого не робити, байдикувати. — Іди до печей (на завод). Там дурня не будеш клеїти (М. Рудь).

ко́рчити (з се́бе) ду́рня (ду́рника, бла́зня і т. ін.). Робити вигляд, що нічого не розумієш, не знаєш. Хлопчина дивиться в небо, усміхається й не поспішає... “Та що ти дурника з себе корчиш? До сховища!” — гукає йому під саме вухо редактор (Т. Масенко); — Це тип хитрий і підступний .. Він і раніше на весіллях, на хрестинах блазня з себе корчив (П. Автомонов).

лиши́тися (залиши́тися, зоста́тися і т. ін.) в ду́рнях. Дати себе ошукати, бути ошуканим, одуреним. (Демид:) Ще кілька хвилин, і я б зостався в дурнях! (І. Карпенко-Карий).

ма́ти за ду́рня (за ду́рника) кого. Не зважати на когось, не рахуватися з кимсь; вважати когось нерозумним. Роман як Роман, а в класі Романа всі за дурня мають. Догадується він, що є тут якась кривда, а яка саме— не зрозуміє, тільки на вчительку серце має (С. Васильченко); — Зібрався курс, хоче допомогти йому, а він ніби має нас усіх за дурників (Є. Гуцало).

наби́тий (безнаді́йний) ду́рень, грубо. Дуже обмежена, нерозумна людина. Конторщика нема, а той, що сидить у конторі,— дурень набитий (М. Коцюбинський); Поява хозарів у Чернігові стурбувала не тільки Чорного та княжну — Амбалові теж не спалося… Дурень набитий! Не міг об’явитися тут під іншим ім’ям (Д. Міщенко); Найбільший сором — стояти за грубою. Туди ставлять тільки безнадійних дурнів (І. Микитенко).

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) ду́рень із сту́пою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу тому, хто не вартий, що не варте її. Безпальчиха аж розсердилась: носиться (Наталя) з своїм отцем Симоном як дурень із ступою (А. Головко); — Що ви з своїм Михайлом Васильовичем розносилися як дурень із ступою! — кричав він (Д. Ткач); НОСи́тися як ба́ба зі сту́пою. — Ото не носися зі своєю славою, як баба зі ступою, а бережи (Є. Гуцало).

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) (ду́рень (ци́ган, ста́рець)) з пи́саною то́рбою з ким—чим. Приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто її не вартий, що її не варте, не заслуговує. — Від такого приятеля поли вріж та тікай, а ви з його приятельством носитесь як циган з писаною торбою (Панас Мирний); — Чваниться раз у раз своїм розумом та носиться з тою наукою як старець з писаною торбою (І. Нечуй-Левицький); Носився я з тими листами як із писаною торбою, щиро пишався ними, перечитував (М. Ю. Тарновський).

опини́тися / опиня́тися в дурни́х (у ду́рнях). Виявитися в становищі одуреного, ошуканого і т. ін.; допустити помилки, промахи. Швидко біг: боявсь спізнитись, Щоб в дурних не опинитись (Олександр Олесь); На жаль, не раз доводилось йому опинятися в дурнях. Але минав час, і знову брався за своє (З газети).

побува́ти в ду́рнях. Опинитися у ненормальному, смішному становищі. — Не сина з нею (дівчиною) поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко).

роби́ти / зроби́ти ду́рника (ду́рня) з кого. Ставити кого-небудь у ненормальне, смішне становище. Редактор пізнав жіночку, котра містифікувала його на полі, і розсердився. — І вам не совісно? Жарти жартами, а навіщо з людей дурників робити? (О. Бердник); — Що ти глузуєш? Що ти з мене дурника робиш? (З усн. мови).

роби́ти з се́бе ду́рня (ду́рника). Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. Не робіть із себе дурня, Йойно! Адже при вас учора Нута возив кип’ячку (нафту) — свою, не вашу. Ще якраз під парканом одна бочка трісла. Ви самі бачили, самі сміялися! (І. Франко).

як ду́рень (дурни́й) з ду́ба (з пе́чі), перев. зі сл. ля́пнути, бо́вкнути і т. ін. зневажл. Недоречно. (Юрко:) Оце вже ти ляпнув як дурень з дуба! (М. Кропивницький); Яків мій зрадів та як дурень з печі— в ноги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Марко Вовчок); (Ліна:) Я так і думала, що ви бовкнете щось як дурний з печі (Я. Мамонтов).

як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ду́рень і т. ін.) ми́ла, зі сл. набра́тися, наї́стися, налига́тися і т. ін., зневажл. Без почуття міри; дуже багато, більше, ніж треба. Налигався, як Мартин мила (Укр.. присл..); Розсердивсь я, плюнув і пішов до торби з харчами — не міг більше терпіти. ..Наївся як дурень мила (В. Нестайко). як Марти́н ми́ло, зі сл. лига́є і под. Отже, все поїсть: там і пелька, мов прірва… Бач, лигає, як Мартин мило… (М. Старицький). мов той дурни́й Марти́н, що ми́ла об’ї́вся. (Марко:) Бігає, метушиться, мов той дурний Мартин, що мила об’ївся (З. Мороз).