ДУМКА

ані́ (ні) га́дки (собі́ (, ані́ ду́мки)). 1. Хто-небудь нечутливий, байдужий до всього. Її наб’ють, а вона ні гадки! (Панас Мирний); Бачите, бачите, сусідо? Сидить собі і ні гадки, ані думки. Йому байдуже, що, може, і хату спалять, і хазяйство пограбують, і старцями по світу пустять (Григорій Тютюнник); // кому. Байдуже. Почав (горобчик) знов гуляти веселенько. Ні гадки йому (Леся Українка). 2. Зовсім не турбуватися про кого-, що-небудь, не згадувати кого-, що-небудь. Жде вже Ринця три неділі, ходить, сердиться, кричить,— ані гадки про весілля, Мирко чує все й мовчить (О. Маковей); Їм (панам) що? — четвертий каже.— Вони собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ані гадки (Панас Мирний); Усе, коли б собі та собі, а про сиріт та безталанних ні гадки! (Панас Мирний). 3. Ні про що не думати. П’яний заснув серед улиці, вид устромивши в болото, І — ані гадки: хропе, мов на м’яких подушках (В. Самійленко); Ан

багаті́ти ду́мкою (думка́ми). Потішати себе намірами, задумами, уявленнями і т. ін. Він смирний чоловік і багатіє думкою, що такий-то вже він хороший, такий-то вже молодець! (Марко Вовчок); (Василь:) Чого ж се я так роздумався?.. мерщій діло робити, .. а я думками багатію (Панас Мирний).

ве́ртиться (кру́титься) на ду́мці (на умі́, на га́дці) у кого. Хтось весь час думає про кого, що-небудь. — Та сідайте ж бо! — припрохувала Хима, а в самої вертілось на думці: “Головонько ж моя бідна! Чим же прийматиму свата?” (М. Коцюбинський); В кожної доярки вертілося на думці: а навіщо ж ти Марка зігнав (з ферми)? (К. Гордієнко); А п’ятнадцять карбованців так і вертяться у мене на умі. Уже я розщитала (розрахувала) собі, чого й купити... (Панас Мирний); — От так ми (мені) до рання на гадці вертілося!.. (І. Франко).

ви́кинути / викида́ти з голови́ (з па́м’яті, з ду́мки і т. ін.) кого, що. Перестати думати про кого-, що-небудь, забути когось, щось. — Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... То тільки злі діти так кажуть... (Панас Мирний); — Раджу, Степо, викинути з голови кавалерів, візьмися ліпше за книжки (П. Гуріненко); О. Василь знов став милим і веселим, а Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М. Коцюбинський); Та чи б я за таким плакала та побивалася? Я б його й з думки викинула (Панас Мирний); Кілька хвилин П’єнтак щось сердито бурмотить собі під ніс, потім викидає геть з голови бундючного кооператора. До біса!.. (С. Журахович); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш; а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ’яненко); Всі порожні обіцянки, яких надавав сьогодні Га

випада́ти / ви́пасти з ду́мки (з голови́, з па́м’яті). Зовсім забуватися. Їдемо ми на базар, а в мене ті слова з думки не випадають (І. Нечуй-Левицький); — Щось пам’ятаю... Пам’ятаю... Тільки зовсім було випало з голови (Ю. Збанацький); За цілий день не випала йому з пам’яті нинішня оказія (Є. Гуцало).

висо́кої ду́мки про кого—що, перев. зі сл. бу́ти. Схвально, дуже позитивно оцінювати кого-, що-небудь. Когутуваті були ці дядьки-капітани, і хоч без великої освіти, але .. були високої думки про своє морехідницьке вміння (О. Гончар); Про цю, на перший погляд, просту жінку із суховато-зів’ялим обличчям Марія Антонівна була високої думки (З журналу).

впада́ти / впа́сти в го́лову (на ду́мку) кому. Хто-небудь думає про щось, додумується до чогось. Конгресменам, що виколисували атомний вибух у Аламогордо, і в голови не впадало, що ця новина не була власне несподіваною для .. делегації (Н. Рибак); Очевидно, молодик аніскільки не сумнівається в своєму праві робити тут усе, що тільки впаде йому в буйну голову (Ю. Шовкопляс); Тоді Мартосі впало на думку взяти й Дарку з собою до двора на роботу (Леся Українка). впа́сти у ду́мку. Як впало йому у думку і в душу, що в Овручі погано людям жити, то як наче зернятко яке прийнялося (Марко Вовчок).

ду́мка (га́дка) запада́є (лі́зе, прихо́дить і т. ін.) / запа́ла (влі́зла, прийшла́ і т. ін.) (в го́лову (до голови́)) кому, чию (чиєї) і без додатка. Хто-небудь починає думати над чимсь. Не раз йому (Федорові) западала думка: втекти куди-небудь… світ за очі (Панас Мирний); Мимоволі приходила у голову думка: “Ну, як устане, та розвернеться..!” (Г. Хоткевич); — Отже, що я тобі, Федоре, скажу,— почав Олексій Іванович,— щоб ти не думав про мене такого, щоб часом і гадка ніколи не западала про те в твою голову, то я тебе навіки від панщини увільняю (Панас Мирний); Очі Марусяка наливалися кров’ю. В перший раз прийшла йому до голови гадка, що дійсно: захотіла — пішла (Маруся).., захотіла — назад вернула си (вернулася) (Г. Хоткевич); Одного дня попові прийшла гадка: полетіти з воронами аж під саме небо і подивитися, яке воно є (Казки Буковини..). в го́лову сту́кала ду́мка. Віталій.., припавши до ілюмінат

ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка ..— як мога швидше вирватися від сеї причепи (Панас Мирний); Якщо щастя нема ні на землі, ані на небі, то треба ж все-таки якось знайти, де воно є... Думка ця гвіздком сиділа в голові філософа (П. Тичина).

ду́мка (ду́ма) не вихо́дить з голови́ чиєї, у кого. Хто-небудь постійно думає про когось—щось. Дума про Нимидору не виходила з його (Миколиної) голови (І. Нечуй-Левицький).

ду́мка кру́титься (ве́ртиться) в голові́ у кого і без додатка. Хто-небудь постійно думає про когось—щось. Петру .. хочеться щось спитати в Іона, але він не наважується. А думка крутиться в голові, не дає спокою (М. Чабанівський); Я дивився на хату, розглядав оселю, а в мене все вертілася в голові думка, через що пропала та земля, як Свікліцький з дідича став наймитом (І. Нечуй-Левицький).

ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) (в голові́) у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний).

думка́ми (гадка́ми, ду́мкою і т. ін.) літа́ти, нар.-поет. 1. за ким. Часто згадувати кого-небудь, думати про когось. — Я тільки думками літатиму за тобою по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя (І. Нечуй-Левицький). 2. де. Мріяти про щось. Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (В. Стефаник); І мислю хто зна де літая (літаючи), Під носом бачить (Еней) коровод (хоровод) (І. Котляревський). заліта́ти в думка́х. Залітала в думках далеченько і Явдоха, поспішаючи за синовою долею (О. Ільченко). ми́слі вита́ють дале́ко чиї. Мстислав сидів мовчазний, .. мислі його витали далеко (А. Хижняк).

ду́мка наверта́ється / наверну́лася до кого—чого. Хто-небудь починає думати про когось, про щось. Килина, як побачила вчителя, то зразу ж її думки навернулись до нього (Є. Гуцало).

ду́мка не покида́є кого. Хто-небудь постійно думає про щось. Гречкун зрештою погодився, що першопричину (фашизму) треба шукати в галузі соціальних стосунків, одначе й опісля його не покидала думка про гуманітарне убозтво фашистів (Ю. Бедзик).

ду́мка спа́ла / спада́є (на ро́зум) кому. Хто-небудь додумався до чогось. — Я і сам додумався, і з стариками радився, так нікому така думка не спала на розум (Г. Квітка-Основ’яненко); Одній Марині спала думка на розум повернутися якнайшвидше додому (З газети); Хто б міг подумати, що .. доведеться воювати не лише з армією, а з цілою Росією. Ні, такі думки не спадали Наполеонові (П. Кочура).

думки́ (гадки́) беру́ть (обсіда́ють) / взяли́ (обсі́ли) кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані неспокою, тривожних роздумів, переживань. Взагалі всякі думки брали (Марусю).. Про Марусяка нема чого й говорити: в нім наживала собі .. страшного ворога (Г. Хоткевич); Це знов обсіли мене дурні думки .. І що мені робити з ними, навіщо вони мені?.. (М. Коцюбинський). думки́ обсіда́ють / обсі́ли го́лову. — Сидів він (дервіш) .. в глибокій жалобі, .. думки обсіли стару його голову (М. Коцюбинський); Ще важчі думки обсіли Даринці голову (І. Вирган). думки́ та гадки́ взяли́. Вона (Катря) й сіла коло вербового кореня..; взяли її думки та гадки (Марко Вовчок). думки́ та гадки́ обсіда́ють го́лову. — Чого пан сотник зажурився? — ударом руки прибив усі спомини підполковник.— Думки та гадки обсідають голову? (М. Стельмах). ду́ми-гадки́ обсі́ли го́лову. Думи-гадки обсіли його (Антонову)

думки́ (гадки́, ду́ми) сную́ться в голові́ чиїй. Хто-небудь напружено думає про щось (перев. тривожне або неприємне). Тяжкі думки снувались у його (Зіньковій) хворій голові .. Що він лихого зробив людям? (Б. Грінченко); Андрій Гордійович збирався зразу ж заснути .. Але, як на те, сон не брав його. Тривожні думки одна за одною снувалися в його голові (М. Трублаїні); Він (Тарас) не проводив сестри до кошари, в його голові снувались інші гадки (С. Ковалів); Хима лежала на полу, розплющивши очі: і в її голові снувалися думи (М. Коцюбинський). ду́ма за ду́мою сную́ться в голові́. Дума за думою снуються в голові у Платона. В хаті тихо, ніхто не заважає думати про найдорожче для солдата (І. Цюпа).

думки́ забіга́ють впере́д чиї. Хто-небудь мріє про щось, уявляє те, що має настати, відбутися пізніше. Думки (Йосипа) забігали вперед і малювали перед ним утішні речі (Панас Мирний). ду́мка забіга́є впере́д. Прудка Петрова думка забігає вперед (Панас Мирний).

думки́ ко́лесом заходи́ли (закрути́лися) (в голові́) чиїй, у кого і без додатка. Хто-небудь втратив ясність, чіткість, послідовність мислення. Думки колесом заходили, серце затріпалося.., та так засоромили, немов хто мене уперше на крадіжці піймав (Панас Мирний). думки́ хо́дором заходи́ли чиї. Чіпка стояв, як зачумлений .. Думки його ходором заходили (Панас Мирний). пішла́ хо́дором ду́мка за ду́мкою. Максимові хотілося самому битись, рубатись… З ким же його?.. Де його?.. Пішла ходором думка за думкою (Панас Мирний). ду́ми ко́лесом закрути́лися в голові́. Думи колесом закрутилися в голові Романовій, він почув, що ним починає тіпати пропасниця (М. Коцюбинський).

думки́ стриба́ють / застриба́ли у голові́ в кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь втрачає спокій, впевненість у чомусь, перебуває в стані нервового напруження, збудження і т. ін. Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло, і блискавичні думки стрибали в голові (Олесь Досвітній). думки́ закружля́ли в голові́. Думки закружляли в голові, шукаючи виходу. Бігли божевільні хвилини (Д. Бузько).

ду́мкою (мрі́ями, се́рцем і т. ін.) ли́нути (леті́ти) до кого—чого, куди. Пориватися, прагнути до кого-, чого-небудь, кудись. Добру хвилину стояли вони мовчазні .. і линули думкою в майбутнє (О. Довженко); Хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками сюди (О. Гончар); Думкою лине до сина (М. Стельмах); Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Ю. Збанацький); Кожне дитя Мріями лине в широке життя! (С. Олійник); А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну (Т. Шевченко). всіма́ ду́мами леті́ти. Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летячи до Уляни (М. Стельмах). в ду́мці ли́нути. Летіть, хмари, в край південний, Там у мене рідна хата; ..Сам туди я в думці лину, Хоч мене там і забули (П. Грабовський).

жива́ ду́мка. Новизна, свіжість, оригінальність. Рідко можна тепер бачити балетні вистави, а ті, що бувають, такі жахливі, без смаку й організації, без живої думки (Ю. Яновський).

за́дня ду́мка. Прихований, потаємний, іноді підступний намір. — А чому ви про це запитали? — все ще насторожувався й підозрівав якусь задню думку Білозуб (В. Собко); — Вітю, а він, що, дуже тяжко поранений був? Віктора аж пересмикнуло.— От застряв у голові! — Це я так, без всякої задньої думки. Просто цікаво (А. Головко); Кузьма Власович .. не бачив біля себе нікого, хто брав би .. від нього будь-що просто, як належне,— без подиву і, тим більше, без задніх думок (Н. Тихий).

збі́гло (набі́гло) на ду́мку кому і без додатка, безос. Хто-небудь раптово про щось подумав, відчув якесь бажання і т. ін. Збігло мені на думку, чи не лісовничку я вгледів (Марко Вовчок); “Шикарний мужчина”, збігло на думку Синявіна, і тінь усмішки сковзнула по вустах (Іван Ле); — Та я, бач, тільки спитала, — так набігло на думку: чи наймити гній вивозитимуть, чи повезуть мливо до млина (І. Нечуй-Левицький).

і в га́дці (в ду́мці, на ду́мці і т. ін.) (собі́) не ма́ти. 1. чого. Зовсім, ніколи не думати про що-небудь. Ні, і в гадці не мав собі, що коли-небудь переступлю цю страшну браму (тюрми). Вона ж тільки для злочинців, для людей нечесних (Ю. Збанацький); То тепер тільки стали городи обгороджувати, а тоді — ніхто цього й на думці не мав (Панас Мирний); Він і на думці не мав, що Жакліна — поетеса (І. Муратов); Не кажіть мені про те, не люблю. Я й в мислі не мав такого (М. Коцюбинський). на́віть у га́дці не ма́ти. Самусь розкошував, нахабнів і возносився в гордині, навіть у гадці не маючи, що ця ласкава й гостинна циганочка може завдати йому такого удару в спину, якого ще не завдавав ніхто (П. Загребельний). 2. чого, рідше про що. Зовсім не знати чогось, не здогадуватися про що-небудь. Цей Спартак, цей ультрапильний факультетський діяч, мабуть, і в гадці не має, якої глибокої кровоточивої рани в серці Богдановім то

і в го́лову (в го́лови, в ду́мці, в думка́х) (собі́) не кла́сти (не поклада́ти) що. Не передбачати, не сподіватися і т. ін. чого-небудь, не здогадуватися про щось. Сите та п’яне лицарство спало покотом, ніхто й у голову не клав, що на кінцях мужицьких кіс тихим, котячим ходом вривається поміж них смерть (Юліан Опільський); А гайдамаки мовчки ждали, Поки поганці ляжуть спать. Лягли, і в голови не клали, Що вже їм завтра не вставать (Т. Шевченко); Він, ясна річ, не міг і в думці класти собі, що перед ним той самий хлоп’як, який колись врізав його сирицею по мармизі (П. Загребельний); — Винуватий, товаришу комісар. Дозвольте доповісти,— ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте (Ю. Яновський); Коли товариш, Здавалося, що спав, та міг щохвилини Прокинутись,— “дід” зняв бекешу з нього, Щоб навіть той в думках не покладав, Що дбає “дід” про нього (М. Рильський).

(і) в го́лову (в ду́мку) не прихо́дить / не при́йде кому і без додатка, що. Зовсім не думається, не гадається (про щось перев. неймовірне). Про те, що я можу програти усі свої три копійки, мені і в голову не приходило (П. Панч).; Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, й поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І. Нечуй-Левицький); Покрили мертве збите поле, немовби чорна сарана! Чорна сарана… Більш красномовний образ і в голову не прийде (І. Волошин).

(і) в го́лову (в ду́мку) (собі́) не бра́ти чого і без додатка. Не думати, не здогадуватися про що-небудь. Ніхто тоді з хлопців і в голову не брав, що дівчину ж треба провести додому (М. Чабанівський); Цвіркун, що поблизу мене, І в думку не бере: Співа собі (В. Поліщук).

і га́дки (ду́мки) нема́ (нема́є, не було́) у кого, рідше кому і без додатка. Хто-небудь і не думає про когось, про щось, не має намірів, не збирається щось робити. — В інших радгоспах чабанам уже газові плити збираються ставити, а нашому начальству про це й гадки нема (О. Гончар); Про те, щоб пускатись в дорогу у таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. Треба було дочекатися світу (М. Коцюбинський); І Гризельда, і усі двірські панки ходили, як неприкаяні. Ні в кого й думки не було сісти за роботу (І. Нечуй-Левицький).

(і) га́дки не ма́ти. 1. Бути усім задоволеним, ні про що не турбуватися; не журитися, не переживати. (Трохим:) Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, гадки не маючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської і гадки не мав (А. Свидницький); Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер і гадки не має… (С. Васильченко). й га́дки не ма́ти ні про що. — Нам, панам, треба збільшувати своє двірське військо. Тоді король нас боятиметься.. Тоді ми, усі пани, й гадки не матимемо ні про що! Будемо королями (І. Нечуй-Левицький); — Поки в мене в таборі козаки да (та) гармати, я ні про що й гадки не маю (П. Куліш). і га́дки-га́доньки не ма́ти. І гадки-гадоньки не має (чабан), Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає (Т. Шевченко). ду́мки-га́дки (ду́мки-га́доньки) не ма́ти. Повбирані, заквічані (заквітчані) Та з таланом заручені, Думки-г

і ду́мку лиши́ти (обли́шити) про кого—що. Перестати згадувати кого-, що-небудь; забути. А Ганна? Ганна, що ж — дівча.. Про неї й думку він лишив (П. Дорошко).

і на (у) ду́мці не було́ у кого і без додатка. Хто-небудь не мав намірів робити щось, не припускав чогось. — Такого навигадують, чого зроду й на думці не було (Г. Квітка-Основ’яненко); // Хто-небудь навіть не уявляв чогось, не здогадувався про щось. — Чи, може, ви гадаєте, що відбудувати (парусник) так легко? — У мене і в думці не було, що це така глибока справа. А тепер… (Ю. Яновський).

лі́зти на ду́мку кому і без додатка. Згадуватися, бути предметом роздумів. І господиня, мов сова, лізе в очі... Проклята! — думаю я,— і чого ти лізеш на думку з своїм хижим поглядом?.. (Панас Мирний).

лови́ти / злови́ти (рідше упійма́ти, пійма́ти і под.) себе́ на ду́мці якій. Усвідомлювати, розуміти щось. Ловила себе на думці, що пишається сином. Але на те вона й мати (І. Цюпа); Дивні діла! То він (Бачура) поспішає в Білоцерківку, то ловить себе на думці, що весь час думає про Бабаї (М. Чабанівський); І Степан, .. чи не вперше, сидячи з Юлькою, зловив себе на думці, що і йому вже пора обзавестися сім’єю і дітьми (М. Стельмах); // Робити несподіваний висновок щодо чого-небудь. Не раз ловиш себе на думці, що вік Миколи Миколайовича виявився закоротким для повного вивершення справи (З газети); “Ой, щось занадто мені усе красиве!” — зловила себе на думці Надія (Я. Баш); Він упіймав себе на цій думці — світла! Щоб кожну рису, кожний злом і лінію його твору було освітлено (О. Донченко).

майну́ти ду́мкою куди, в що. Подумати про що-небудь, згадати щось, уявити себе десь. Потім (Косинський) думкою майнув на вал фортеці, згадався посланець у ворожий табір (Іван Ле); Майнула думкою в дитинство, в юність. Як прекрасно було, як все добре складалося (З газети).

ма́ти ду́мку (га́дку). 1. яку, перев. з інфін. Виявляти намір, бажання що-небудь зробити. — Не думайте, Антоне Дем’яновичу, що я зовсім не мала думки видати за вас Марусю. Борони Боже! (І.Нечуй-Левицький); — А не говорили вам, що мужики мають думку подушно ділити панську землю? — Ні, цього я не чув (М. Стельмах). 2. про кого—що, яку. Плекати які-небудь мрії, виношувати якісь плани, розмірковувати над чимсь і т. ін.; думати про когось, щось. Олександра Браніцька мала думку про народні школи й про банки для селян (І.Нечуй-Левицький); По синьому морю Лебідь поринає; Не простацьку Голка Думку собі має… (П. Куліш); — Робіть так, аби моїм дітям кривди не було, бо я маю таку гадку, що відси (звідси) я вже не годен вийти (В. Стефаник); А тут ніхто, навіть мої хлопці не знають, що я за гадку маю (І. Франко).

ма́ти на ду́мці (рідше на га́дці, на ми́слі, у ду́мці і т. ін.). 1. кого, що. Думати про кого-, що-небудь. З ранку до вечора залюбки розповідав би їй про все, що мав на думці (І. Муратов); Скажи мені, серце моє, що маєш на гадці (П. Чубинський); Він ще тоді добре втямив, .. що небезпечно говорити те, що думає чоловік, що має на мислі… (І.Нечуй-Левицький); // кого. Сподіватися на одруження з кимсь; кохати когось. — Сватає тебе князь Єремія. Чи підеш ти за його (нього) заміж, чи, може, маєш на думці кого іншого? (І.Нечуй-Левицький); // що. Задумувати, замишляти що-небудь. — А може,.. знов має на думці недобрий замір, — тихо обізвалась Тодозя (І. Нечуй-Левицький); Може, щось інше має на думці? Може, .. вирішила звести з нею отут свої останні рахунки? (О. Гончар). ма́ється на ду́мці. Малося на думці, що всі озброєні захисники фортеці (Бастилії) повинні перейти у розпорядження повсталого міста (З журналу). 2. кого,

наво́дити (наверта́ти, нашто́вхувати) / навести́ (наверну́ти, наштовхну́ти) на ду́мку кого і без додатка. Спонукати кого-небудь думати певним чином про когось або про щось; переконувати кого-небудь у чомусь. — Я вже в листах своїх навертав її на таку думку про себе (П. Колесник); Вивчення розподілу яскравості світла по диску планети (Венери) наштовхує на думку, що поверхня її має різко виражені дзеркальні властивості (З журналу); — Отже ж ти, Тодозю, навела мене на думку, що тепер в садку краще обідати, ніж в хаті (І. Нечуй-Левицький). наво́дити ду́мку на кого. Романові ясні, тихі очі чогось наводили на неї думку про ясний місяць, про тихий вечір (І. Нечуй-Левицький).

на ду́мку чию, кого. Відповідно до чийогось погляду, переконання, міркування. На думку Федоренка, до ворожої застави лишилося яких-небудь півтораста кроків (Я. Качура); Він (Кандзюба) випалює слово, яке, на його думку, може зразу оглушити (Ю. Яновський).

на ду́мці у кого. Хто-небудь думає про когось—щось. В неї (Хими) на думці тільки Тиміш чорнобривий, його виглядає рано й вечір (Марко Вовчок); Хима знала, чого він сумує, що в нього на думці (М. Коцюбинський).

не вихо́дить з голови́ (з ду́мки). 1. у кого, кого і без додатка. Хто-небудь постійно думає про когось, щось. Коли подруга повернулася — свіжа, сяюча, — вона сказала: — А в мене з голови не виходить поїздка (О. Гуреїв); З думки Яся не виходив вид смирної, тихої Гані, балакаючої з наймичками запанібрата (І. Нечуй-Левицький). 2. Бути предметом постійних роздумів. Револьвер системи “бравнінг” не виходив із голови (М. Хвильовий); Михайло Щерба не виходив з голови (Д. Бедзик).

не йде з ду́мки (з голови́, з ума́) кому і без додатка. Хто-небудь не може забути, постійно думає, згадує про когось, щось. Веселим, з гостинцями, з жартівливими приспівками — таким зараз пригадався Данько і, пригадавшись, все чомусь не йшов з думки (О. Гончар); Дівчина з ума не йде. Перебув день Кармель з своїми думками важко і солодко; перебув другий день — ще важче, ще солодше; перебув третій день — зовсім вже несила (Марко Вовчок).

не йде на ду́мку кому. Хто-небудь не думає, не хоче думати, згадувати про кого-, що-небудь. Рано звечора погасили світло син з матір’ю. Рано звечора вони полягали спати, натомлені денними пригодами. Отже сон не йшов обом їм на думку (Панас Мирний); Дівчатка поснули, чекаючи вечері: старі сумували, і їжа не йшла їм на думку (М. Коцюбинський). йде на ду́мку. Він милувався зеленим зіллям та квітками, і разом з тим йому на думку йшла молитва, бо він був дуже богомільний, як і його мати (І. Нечуй-Левицький).

не спуска́ти з ду́мки кого, що. Весь час думати, не забувати про кого-, що-небудь. Співаючи тих пісень, вони не спускали з думки тих молодих студентів, котрі так довго бігали слідком за ними (І. Нечуй-Левицький).

нічо́го і в ду́мці не ма́ти до кого і без додатка. Добре, нормально ставитися до кого-небудь, не висувати ніяких претензій. Ні до кого нічого і в думці не мати (З газети); // Не виявляти серйозних намирів щодо когось, не збиратися одружуватися з ким-небудь. Ще в Криничках вони якось тяглися одне до одного, хоч нічого, крім жартів, і в думці до неї не мав Данько (О. Гончар).

обмі́нюватися / обміня́тися (рідше обміни́тися) думка́ми (сло́вом, слова́ми і т. ін.) з ким про що і без додатка. Говорити з кимсь про що-небудь; обговорювати, висловлювати щось. Присутні, обмінюючись думками про фільм (“Повість полум’яних літ”), одностайно казали, що подібного яскравістю і глибиною твору про Другу світову війну наше мистецтво ще не бачило (М. Рильський); Не було нікого При нім, щоб з ним хоч словом обмінився (І. Франко). о́бмін думка́ми. Що ж таке письмо? Це додатковий до звукової мови засіб обміну думками (Укр. мова).

окида́ти / оки́нути ду́мкою. Роздумувати над чимсь, обдумувати, обмірковувати щось. Спокійно окинув думкою: — Ні, тепер уже ніщо не стане на заваді… (С. Васильченко).

перебира́ти / перебра́ти у па́м’яті (в голові́, у ду́мці) кого, що. Обдумувати щось, пригадуючи або уявляючи у точній послідовності щось. Навколо була тиша. Дівчина перебирала в пам’яті своє життя (Л. Дмитерко); Катруся почала в голові перебирати тих парубків, які могли б її посватати (Н. Кобринська); Андрій тривожно й швидко перебрав у пам’яті все, що будь-коли й будь-кому писав на теми політичні (І. Багряний); Він перебрав у думці усі діла, які траплялись в волості за останні часи (І. Нечуй-Левицький); перегорну́ти у па́м’яті. Я перегорнув у пам’яті всі дрібниці нашого приїзду, перебування у Варшаві — і холодний піт виступив мені на чолі (Олесь Досвітній). перетру́шувати у па́м’яті. Поки вона спокійно йде селом, ще й ще перетрушує в пам’яті всі оповідання, принесені людьми з скитка (М. Стельмах).

перекидатися / переки́нутися ду́мкою (думка́ми, уя́вою і т. ін.) до кого—чого, на кого—що, у що. Починати думати про кого-, що-небудь, уявляти когось, щось. А Гриня невдовзі після цього вже перекинувся думкою на ті, ніколи не бачені ним, архіпелаги, де буцімто й нині люди живуть за первісними законами (О. Гончар); Коли ж Оксана перекинулася думками від далекого і неосяжного до справ знаних і близьких, то .. чомусь і Савку згадала (Я. Гримайло); В одну мить перекинувся (Кузьмін) уявою до минулих днів, повернувся до тих часів, коли він .. довідався про Жовтневу революцію (Ю. Збанацький).

переліта́ти (заліта́ти) / перелеті́ти (залеті́ти) ду́мкою (в ду́мці, в думка́х). Уявляти або згадувати що-небудь. Залітала в думках далеченько і Явдоха, поспішаючи за синовою долею (О. Ільченко); Вона глянула на верби, на вишні, на огороди, й перелетіла думкою у батьків садок (І. Нечуй-Левицький); І, взявши карту, щоб на їй Писать споминник дорогий, Я в думці враз перелетів Ряди похованих годів (Я. Щоголів).

погуби́ти думки́ (мо́ву, слова́ і т. ін.). 1. Втратити на якийсь час здатність логічно мислити, говорити. — Та ви справді мене зведете на постіль!.. — І присів (генерал), погубивши всю мову (Б. Грінченко). 2. Обдумавши що-небудь з усіх боків, не прийти ні до якого висновку. — Та й забарився ж ти! Де ти блукав так довго? Я вже й думки погубила… (Л. Яновська).

пода́ти / рідко подава́ти ду́мку. Запропонувати що-небудь, висловити пропозицію. Думку тоді подала ясноока богиня Афіна Мудрій Ікарія доньці .. Лук женихам принести для змагань в Одіссеєвім домі… (Переклад Б. Тена); Підійшло ще кілька селищанських, оглядали пляму — слід від зниклої таблиці. Семко Дейнека подав думку, що треба б і міліціонера покликати (О. Гончар).

поли́нути ду́мкою (думка́ми, мрі́ями) куди, поет. Уявляти себе де-небудь в іншому місці. Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем (Леся Українка); Михайло мимоволі полинув думками в Каховку (М. Зарудний); Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії… (І. Волошин).

прикида́ти / прики́нути в голові́ (в думка́х, ду́мкою і т. ін.) що. 1. Уявляти план якоїсь дії, розмірковувати над чимсь. Дзелендзік прикидав собі в голові, як краще замінувати ту дорогу, щоб не пропустити жодного фашиста (Ю. Збанацький); Вигрівались (селяни) на нежаркому осонні і прикидали в думках, до чого братися тепер, з якого діла розпочинати своє трудне життя на великому згарищі війни (Ю. Бедзик); Прочитавши половину книжки, вона думкою прикидала, хто кого зрадить, хто з ким побереться, і рідко коли помилялась! (В. Підмогильний); В саду Мічуріна він угледів великий бізнес і вже навіть прикинув у думках усі можливості цього сміливого починання (О. Довженко). 2. Визначати приблизну кількість чого-небудь без точного підрахунку. Омелян мимоволі прикидає в голові, скільки є грошей в калитці, і відсовує її до Терентія (М. Стельмах); // Визначати якісь можливості чого-небудь. Вона мимохідь зазирнула всередину їхнього

прихо́дити / прийти́ на па́м’ять (на ду́мку), кому і без додатка. Поставати в уяві; пригадуватися, згадуватися. Хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, Царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М. Коцюбинський); Ти його речі до одного слова згадуєш; і вві сні вони тобі сняться, і прокинешся ранком — перше всього вони тобі на пам’ять приходять (П. Куліш); А він (Дмитро) і приходить на думку, точнісінько таким, як з Варивоном приходив (М. Стельмах).

склада́ти / скла́сти ду́мку про кого—що. Уявляти, думати що-небудь про когось, щось. Борис Савович, той мовчун у морському кітелі, нарешті теж втрутився в розмову.— Ми не бюрократи,— сказав суворим тоном,— не з паперів складаєм про тебе думку (О. Гончар).

снува́ти думки́. Обдумувати щось, думати над чим-небудь (перев. одночасно займаючись чимось). Таубенфельд, погойдуючись на м’якому сидінні, снував думки (Ю. Бедзик).

снува́тися в голові́ (в думка́х). Виникати в уяві, думатися. (Катря:) Отак і зо мною, баришні: почне щось снуватися в голові — снується та й снується (С. Васильченко); А Степану мріялося, снувалось у думках: .. заживемо, забагатіємо (В. Вільний)

спада́ти (прихо́дити, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (прийти́, спливти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м’ять, в го́лову, на га́дку) кому і без додатка. 1. Хто-небудь починає згадувати, думати про кого-, що-небудь, задумуватися над чимсь. Спадав на думку і сам Гаркун-Задунайський, але думка цього образу якось не могла схопить виразно (В. Винниченко); Харкевич усе дужче й дужче хвилювався, йому спадало на думку неймовірне, від усіх тих здогадів почала боліти голова (С. Голованівський); Спадали на пам’ять (Микиті) усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені (з підірваним здоров’ям) люди (Л. Яновська); Дорога ж бита поряд, і мало якому гаспиду спаде на гадку заглянути до мене на горище (І. Головченко та О. Мусієнко). наверта́лося на ду́мку, безос. Мимоволі наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, заводами, соборами? (О. Гончар); // Хто-небудь придумує щось, додумується до чогось. Батьківщиною тюльпана є наші чорном

ті́льки й ду́мки у кого. Хто-небудь має якесь постійне бажання. Сказано, як молоде, то .. тільки й думки, як би погулять весело (Марко Вовчок). ті́льки й на ду́мці кому, що. Спокійно живе (графиня) серед панських вигод, їй тільки й на думці пишнота (Леся Українка).

ті́шити себе́ наді́єю (ду́мкою, мрі́єю і т. ін.). Заспокоювати себе чим-небудь, сподіватися на щось. І нехай інші тішать себе надією, що десь на старість стягнуться хоча б на “Запорожця”, а йому це потрібно зараз, у тридцять, ба, навіть неповних тридцять (З газети); Він (пан) тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (І. Нечуй-Левицький). ті́шитися наді́єю. Пишалася я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (П. Панч).