ДУГА

в дугу́, зі сл. зігну́ти, зігну́тися і т. ін. Дуже, надто. За столом три писарчуки, зігнувшись у дугу, скрипіли перами (М. Коцюбинський); Дід Прокіп, зігнутий в дугу, так як би чогось пильнуючи під ногами, з’являвся у завулку (П. Панч). в три дуги́. Колись-то розігнеться Зігнута в три дуги спина (Еллан).

гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він (магнат) гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький). 2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять (знову) війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).

гну́тися (згина́тися) / зігну́тися в дугу́ (в три поги́белі) перед ким. Плазувати, запобігати перед кимсь, виявляючи покірність. Ну та годі терпіти нам біду. Перед дворянами гнуться в дугу (Пісні та романси..); Шатай-Мотай згинався в три погибелі перед сильними, обдирав і грабував слабих (Від давнини..).