Фразеологічний словник української мови
ДУБИТИ

линтварі́ дуби́ти з кого, діал. Жорстоко бити, карати кого-небудь. — Як згадав, як з мене мій рідний батько линтварі дубив ні за що ні про що,— опустив батіг .. Хай, думаю, хоч мої діти небитими ростуть (Григорій Тютюнник).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДУБИТИ


матиме такий вигляд: Що таке ДУБИТИ